КРОВ

ДО НАЙКРАЩОГО УРОКУ ВЧИТЕЛЬ ГОТУЄТЬСЯ ВСЕ ЖИТТЯ

Кров. Кровотворення (гемопоез).

При вивченні теми звернути особливу увагу на знання мікроскoпічної будови всіх формених елементів крові та їх електронномікроскопічні особливості структури, а також функції крові як тканини і кожної клітини зокрема. Хімічний склад та значення плазми крові. Вивчити (!) гемограму та лейкоцитарну формулу, знати їх значення в клініці, зсув лейкоцитарної формули вліво, вправо.

Кров (sanguis)- це рідка тканина організму, що циркулює у системі замк­нених трубок-судин. 

Кров становить 1/13, або 5-9 %, маси тіла, що у дорослої людини дорівнює приблизно 5,0-5,5 л. Кров складається із рідкої частини -плазми, яка займає 55-60 % об'єму, і формених елементів, об'єм яких 40-45% (рис. 3.9). Плазма - це міжклітинна речовина крові. До формених елементів крові належать еритроцити, лейкоцити та тромбоцити (кров'яні пластинки).

Кров виконує низку життєво важливих функцій. Захисна функція крові по­лягає у забезпеченні гуморального і клітинного імунітету. Дихальна функція забезпечується шляхом переносу кисню та вуглекислоти. Суть трофічної функції - перенесення поживних речовин. Екскреторна функція полягає у виведенні шлаків. Гуморальна функція забезпечується шляхом транспорту гор­монів та інших біологічно активних речовин. Гомеостатична функція полягає у підтриманні сталості внутрішнього середовища організму, в тому числі імун­ного гомеостазу. Гемокоагуляційна- містить тромбоцити , фактори зсідання крові і при пошкодженні стінки судин утворюється тромб, що перешкоджає втраті крові.Плазма крові - це колоїдний розчин, в'язкість якого у 5 разів вища, ніж в'язкість води. Плазма містить у собі 90-93% води та 7-10% сухого залишку. В останньому близько 7% складають білки і 3% - інші органічні та мінеральні речовини. Загальна концентрація мінеральних речовин у плазмі крові стано­вить 0,9%; рН плазми 7,36.

До білків плазми належать:

1)альбуміни, які становлять близько 4%; вони зв'язують та переносять зкров'ю цілу низку речовин;

2)глобуліни становлять 1,1-3,1%, поділяються на альфа-, бета- і гамма-глобуліни (імуноглобуліни); в останній фракції містяться антитіла;

3)фібриноген, кількість якого 0,2-0,4%, важливий тим, що завдяки йогоздатності переходити у нерозчинну форму - фібрин - здійснюється процес
згортання крові.

Білки утримують в плазмі воду і підтримують онкотичний тиск крові.

Плазма, з якої видалений фібрин, називається сироваткою крові. Це жов­тувата, прозора рідина, яка використовується в лікувальній практиці, особливо у вигляді імунних сироваток ,які багаті на антитіла та антитоксини.

В плазмі крові підтримується певна(0,9%) концентрація солей(електролітів),що зумовлює постійну величину осмотичного тиску. В клініці використовують 0,9%( фізіологічний) розчин хлориду натрію.З постійністю електролітного складу плазми пов’язана кислотно-лужна рівновага.рН=7,36.

А

Пробірки з кров’ю: А) до центрифугування,Б) післе центрифугування

Формені елементи крові

Еритроцити, або червонокрівці, у ссавців і людини є нерухо­мими, високодиференційованими клітинами, які у процесі розвитку втратили ядро та всі цитоплазматичні органели і пристосовані до виконання практично єдиної функції-дихальної, що здійснюється завдяки наявності в них дихаль­ного пігменту - гемоглобіну.

Загальна кількість еритроцитів у крові однієї людини становить близько 25х10¹². Загальний об'єм еритроцитів у людини -2 л. Під час аналізів крові вміст усіх формених елементів подається на одиницю об'єму - 1 л. Отже, кількість еритроцитів дорівнює у чоловіків від 3,9х10'² до 6,0*10¹² в 1 л, у жі­нок - від 3,7х10¹² до 5,5х10¹²в 1 л . Більша концентрація еритроцитів спостерігається у крові новонароджених дітей - від 6,0*10¹² до 9,О*10¹² в 1 л, а також старих людей - до 6,О*10¹² в 1 л. Число еритроцитів у здорових людей може коливатися залежно від фізичного навантаження, перебування в умо­вах розрідженої атмосфери, дії гормонів тощо. Зокрема, жіночі статеві гормони гальмують розвиток еритроцитів, унаслідок чого вміст червонокрівців у крові жінок менший, ніж у чоловіків. Підвищення кількості еритроцитів в оди­ниці об'єму крові позначається терміном еритроцитоз або поліцитемія, а зниження - терміном еритроцитопенія.

Еритроцити людини

Еритроцити у людини і ссавців здебільшого мають форму двоввігнутих дисків, їх називають дискоцитами.

У нормі дискоцити становлять 80 % від за­гальної кількості еритроцитів. Трапляються й інші форми еритроцитів - планоцити (мають плоску поверхню), сфероцити(кулясті), ехіноцити (мають шипи) тощо. Така різноманітність форм у нормі позначається терміном фізіологічний пойкілоцитоз (від грецького "пойкілос" - різноманітний, "цитос" - клітина). Коли ж кількість змінених форм еритроцитів перевищує 20%, це явище має назву патологічного пойкілоцитозу. Форму еритроцитів підтримують бета-сіа-логлікопротеїн в еритроцитарній мембрані та спеціальний каркас, побудова­ний з білка спектрину, який зсередини прилягає до плазмолеми і пов' язаний з нею іншим білком- анкерином.

Різні форми еритроцитів.

Діаметр еритроцита у людини 7,1-7,9 мкм, товщина клітини на краях 2-2,5 мкм, у центрі - до 1 мкм. Заглибина еритроцита у тонкій центральній частині має назву фізіологічної екскавації. Така форма клітини забезпечує збільшення її поверхні і прискорює насичення гемоглобіну киснем. В умо­вах норми 75% усіх еритроцитів мають вищеназвані розміри. Це так звані нормоцити. Частина клітин має діаметр понад 8 мкм. Це макроцити, їх кількість -12,5%. Решта еритроцитів може мати діаметр 6 мкм і менший. Це мікроцити. Якщо кількість макро- і мікроцитів перевищує 25%, це явище має назву анізоцитозу.

Під світловим мікроскопом у мазках крові еритроцити мають вигляд без­структурних округлих дисків, фарбуються оксифільно. Оксифілія зумовлена наявністю гемоглобіну. Центральна (тонка) частина еритроцита фарбується менш інтенсивно. Електронна мікроскопія свідчить, що еритроцит покритий плазмолемою товщиною близько 20 нм. На її зовнішній поверхні розташо­вані антигенні олігосахариди, які зумовлюють групову належність еритроцитів, фосфоліпіди, сіалова кислота. Усередині еритроцита розташований електрон­но-щільний вміст - численні гранули гемоглобіну розмірами 4-5 нм.

За хімічним складом еритроцити мають 60% води і 40% сухого залишку. 95% сухого залишку складає гемоглобін і лише 5% - інші речовини. Таким чином, гемоглобін становить одну третину загальної маси еритроцита. У крові дорослої людини міститься близько 600 г гемоглобіну, тобто в 100 г крові 15 г гемоглобіну. Гемоглобін — це складний білок, побудований з білкової части­ни - глобіну та небілкової групи - гему, що містить залізо. Гемоглобін є пігмен­том, який надає крові червоного кольору. Він здатний легко приєднувати ки­сень, утворюючи в легенях нестійку сполуку - оксигемоглобін, який легко роз­падається і віддає кисень тканинам. Частково гемоглобін зв'язується з вугле­кислотою, утворюючи карбгемоглобін, але більша частина вуглекислоти пе­реноситься плазмою крові. Гемоглобін також легко утворює сполуку з чадним газом (CO), яка має назву карбоксигемоглобіну. Спорідненість гемоглобіну із чадним газом в 300 разів вища, ніж із киснем, тому в атмосфері зі значним вмістом чадного газу гемоглобін стає заблокованим, недоступним для кисню, і організм у таких випадках гине від задухи (нестачі кисню).

У людини є два типи гемоглобіну — НbА, характерний для дорослих, і НbF, харак­терний для плода. У дорослого НbА становить 98% і лише 2% становить НbF. У крові новонародженої дитини міститься 80% HbF і лише 20% НbА. Ряд захворювань крові (так звані гемоглобінози, або гемоглобінопатії) супроводжуються появою у крові інших типів гемоглобінів. Еритроцитам властива висока еластичність і пружність, завдяки чому вони здатні проходити судинами меншого діаметра, ніж вони самі. При цьому еритроцити можуть витягуватися у довжину до 20 разів і вигинатися.

У гіпотонічних розчинах еритроцити набухають в результаті поступлення в них води,розривається їх оболонка , виходить гемоглобін і це називається гемолізом.У гіпертонічних розчинах-зморщуються(кренуються).

Середній термін життя еритроцитів людини 70- 120 діб. Беручи до уваги загальне число еритроцитів у організмі та середню тривалість їхнього життя, можна підрахувати, що протягом доби руйнується 200 мільйонів еритроцитів і стільки ж утворюється їм на зміну. У крові, таким чином, можна знайти різні за віком еритроцити: молоді, функ­ціонально зрілі і такі, що старіють. Молоді форми еритроцитів мають назву ретикулоцитів. Вони не повністю насичені гемоглобіном, їм властива поліхроматофілія. У своїй цитоплазмі ретикулоцити містять сітчасту структуру (звідси походить назва цих клітин), яку можна виявити прижиттєвим фарбуванням мазка крові діамант-крезиловим синім. Електронно-мікроскопічно доведено, що сітчаста структура в цитоплазмі ретикулоцита - це залишки гранулярної ендоплазматичної сітки та вільних рибосом, на яких продовжується синтез гемоглобіну, а також мітохондрій. У нормі кількість ретикулоцитів становить 1—5 % від загального числа еритроцитів. Збільшення їх кількості є діагностичною ознакою посиленого кровотворення.