Підготовка до виконання наукової роботи МАН
Результати МАН-2024 рік:
Виконання роботи учениці 9-а класу Баджелідзе Вероніки.
Підготовка до роботи здійснюється за безпосереднього контролю
наукового керівника, яким може бути як вчитель-предметник, так і вчений-
науковець.
- надавати учневі наукову і методичну допомогу (вибір та
формулювання теми роботи, укладання плану виконання роботи, поради
8 щодо наукових джерел, складання календарного графіка роботи, проведення
консультацій);
- систематично контролювати хід виконання роботи, вносити необхідні
корективи в роботу, оцінювати зміст роботи, робити висновок ЩОДО її
готовності до захисту.
Вибір теми науково-дослідницької роботи
З вибору теми й проблеми розпочинається будь-яка наукова робота.
Це один із найважливіших етапів у підготовці учня до наукової роботи. Він
може обрати тему самостійно або з допомогою наукового керівника.
Наукова робота повинна відповідати таким чинникам:
а^ мати новітній характер - краще обирати тему або зовсім нову,
або недостатньо вивчену; новизна роботи характеризується:
- уточненням окремих понять з огляду на нові наукові дані;
- новим підходом у дослідженні явища, процесу (розглядається істотно
нова методика дослідження);
- вирішенням проблем, які не змогли розв'язати попередники;
б) тема дослідження повинна бути актуальною, тобто вказувати на
певну проблему, яка випливає із потреб суспільства і вирішення якої може
бути досягнуто на основі дослідження. Іншими словами, поняття
«актуальність» вміщує корисність і доцільність теми наукової роботи;
в) наукова робота повинна бути оригінальною - носити у собі риси,
не характерні для вже існуючих ідей.
Важливо, щоб слухач займався тематикою, що викликає в нього
особливий інтерес, була близькою до його віку і ґрунтувалась на реальному
матеріалі.
Недоречно пропонувати слухачеві займатися темою, яка має характер
реферату, або такою, що під силу науковим закладам чи науковцям.
Формулювання назви науково-дослідницької роботи
Конкретність та виваженість роботи повинні відображатись у її назві.
Назва повинна бути місткою та максимально лаконічною, точно відповідати
темі роботи, відображати її основну проблематику, вказувати на мету
дослідження та її завершеність.
Поради.
Назву роботи не можна подавати у формі запитання.
Не виправдані надто громіздкі та надто короткі назви, тому що вони
позбавлені чіткості формулювання проблеми. Оптимальна для сприйняття
назва повинна знаходитись у межах 3 ... 7 компонентів. Відхилення можливі,
зважаючи на специфіку галузі наукового дослідження, але не бажані, бо вони
ускладнюють діалог автора і адресата.
9 У назві роботи слід уникати образності, бо вона має зовсім інші функції
в науковому стилі.
Не бажані назви робіт, побудовані з двох частин за принципом родово-
видових взаємин.
Не придатні і назви, які утворені як перелік якихось проблем.
Відсутність конкретики у назві роботи унеможливлює її написання.
Не доречні назви, що починаються словами: «До запитання...», «Деякі
проблеми...», «Особливості...», «З історії...», «Про...», «Дослідження...»,
«Питання...», «Вивчення...».
У назві не повинно бути алогізмів та мовних недоречностей
(«Контролюючі програми по темі: раціональні дроби і їх властивості.»).
Не треба перевантажувати назву іноземними словами, якщо без них
можна обійтися.
Небажаними є назви, які позбавлені точних і умотивованих термінів.
Осмислення проблеми дослідження
Осмислення проблеми дослідження передбачає глибоке вивчення та
аналіз її стану з використанням науково-технічної літератури та інших
джерел інформації, визначення шляхів її розв'язання відповідно до уже
відомих результатів та практичного запиту.
Виділення об'єкта та предмета дослідження
Важливими компонентами проблеми дослідження є об'єкт і предмет
дослідження.
Для вирішення конкретної проблеми необхідно одержати знання про
типові для неї сторони, зв'язки, відношення, які є результатом протиріч і які
породжують саму проблему. У зв'язку з цим виділяють об'єкт і предмет
дослідження.
Об'єктом наукового дослідження є навколишній матеріальний світ
та форми його відображення у свідомості людей, які існують незалежно від
нашої свідомості і відбираються відповідно до мети дослідження - явище,
фізичний процес, конструкція, технологічний процес та ін., які вивчаються,
досліджуються, удосконалюються, розробляються.
Конкретні напрямки дослідження об'єкта складають предмет
дослідження.
Під предметом дослідження розуміють окремі сторони, якості і
відносини об'єкта, того чи іншого явища, процесу, які необхідно дослідити,
конкретні напрямки його дослідження.
Визначення мети та завдань наукової роботи
Мета наукової роботи - це запланований результат, який має бути
відображений у висновках наукової роботи.
Мета роботи конкретизується у завданнях - вона передбачає одержання
10 кінцевих результатів, що формулюються у вигляді ряду конкретних завдань,
адже опис їх виконання має складати зміст розділів наукової роботи.
Сформульовані завдання мають розкривати зміст теми наукової роботи.
Мета формулюється після визначення об'єкта та предмета дослідження.
Таким чином, мета дослідження може трактуватися як стратегія всієї
наукової роботи, а завдання є тактикою в досягненні цієї мети.
Поради.
Мета має формулюватись максимально логічно, повно.
Бажано вживати такі мовні конструкції: «Мета роботи полягає в ...»,
«Метою наукової роботи передбачено ...», «- ... Цим визначається мета
наукової роботи».
Завдання повинні бути чітко визначені і розташовані у такий спосіб,
щоб кожне з них логічно випливало з попереднього.
Кожне положення подається з абзацу, із нумерацією або без неї.
Положення повинно розпочинатися одним із таких дієслів: виявити,
з'ясувати, описати, визначити, встановити, здійснити, сформулювати,
висвітлити, показати тощо.
ОСНОВНІ ВИМОГИ
до написання, оформлення та представлення
учнівських науково-дослідницьких робіт
1. Загальні положення
1.1. На конкурс подаються роботи проблемного (пошукового) характеру, які відповідають віковим інтересам та пізнавальним можливостям учнів, свідчать про обізнаність учасника конкурсу щодо сучасного стану галузі дослідження, опанування ним методики експерименту.
Тематика науково-дослідницьких робіт має відповідати напрямам секцій наукових відділень Малої академії наук України.
1.2. Кожна робота має ґрунтуватись на певній науковій та експериментальній базі, містити власні дані дослідів, спостережень, пошукової роботи; їх обробки, аналізу та узагальнення; посилання на відповідні наукові джерела та відображати власну позицію дослідника.
У роботі мають бути чітко відображені наступні аспекти:
- визначення мети, об’єкта та предмета дослідження;
- завдання, методика дослідження;
- відмінність та перевага запропонованих підходів та результатів.
Зміст та результати досліджень викладаються стисло, логічно, грамотно та аргументовано, без загальних слів, міркувань, бездоказових тверджень, тавтології.
Назва роботи має бути стислою і відповідати суті наукової проблеми (завдання), що вирішується.
1.3. Щодо наукової роботи обов'язково подаються відгуки наукових керівників та рецензії відповідних фахівців (досвідчених педагогів, науковців, спеціалістів із певної галузі).
Достовірність наведених у роботі результатів підтверджується науковим керівником у відгуку.
1.4. Науково-дослідницька робота оформлюється у двох примірниках: один використовується журі під час оцінки роботи, другий – учасником під час захисту. Примірники мають бути ідентичними.
1.5. До розгляду не приймаються роботи, тема і зміст яких не відповідають профілю секції; роботи, що були представлені у попередні роки і не мають суттєвого доопрацювання; роботи, які є плагіатом; компілятивні роботи (роботи, скомбіновані з інших робіт, де немає творчості дитини) без самостійного дослідження, опрацювання джерел та власних висновків з обраної тематики.
Автори цих робіт після етапу заочного оцінювання науково-дослідницьких
робіт отримують відповідну рецензію і до участі в наступних етапах конкурсу не допускаються.
Також до розгляду не приймаються роботи без відредагованих та оформлених відповідно до даних вимог тез.
2. Структура роботи
Робота має бути побудована за певною структурою. Основними її елементами в порядку розташування є:
- титульний аркуш;
- тези;
- зміст;
- перелік умовних позначень (за необхідності);
- вступ;
- основна частина;
- висновки;
- список використаних джерел;
- додатки (за необхідності).
3. Вимоги до змісту роботи
3.1. Титульний аркуш.
Титульний аркуш є першою сторінкою роботи, що заповнюється за зразком (додаток 1).
3.2. Тези.
У тезах (текст обсягом до 1 сторінки) подається стисла характеристика змісту науково-дослідницької роботи з визначенням основної мети, актуальності та завдань наукового дослідження. Також у них зазначаються висновки та отримані результати проведеної роботи.
У заголовку тез наводяться такі дані:
- назва роботи;
- прізвище, ім’я, по батькові автора;
- назва територіального відділення МАН;
- назва базового позашкільного навчального закладу;
- навчальний заклад; клас;
- населений пункт;
- прізвище, ім’я, по батькові, посада (за наявності науковий ступень, вчене звання) наукового керівника.
3.3. Зміст.
Зміст подається на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел тощо.
Зміст фактично має бути планом науково-дослідницької роботи і відображати суть поставленої проблеми, структуру та логіку дослідження.
3.4. Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів (за необхідності).
Якщо в роботі використано специфічну термінологію, а також маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то їх перелік подається у вигляді окремого списку, який розміщується перед вступом.
Перелік має розташовуватись двома стовпчиками. Ліворуч в абетковому порядку наводяться умовні позначення, символи, одиниці скорочення або терміни, праворуч — їх детальну розшифрування.
Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і таке
інше повторюються менше трьох разів, перелік не складається, а їх розшифрування наводиться у тексті при першому згадуванні.
3.5. Вступ.
У вступі коротко обґрунтовується актуальність та доцільність обраної теми, підкреслюється сутність проблеми; формулюється мета роботи і зміст поставлених завдань, об’єкт і предмет дослідження, подається перелік використаних методів дослідження; дається характеристика роботи (теоретична, прикладна); вказуються нові наукові положення, запропоновані учасником конкурсу особисто, відмінність одержаних результатів від відомих раніше та ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, набуло подальшого розвитку); повідомляється про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, для прикладних робіт — прикладну цінність отриманих результатів.
У випадку використання у роботі ідей або розробок, що належать співавторам, слід відмітити цей факт і зазначити конкретний особистий внесок учасника. Також вказуються відомості про публікацію роботи та апробацію її результатів (за наявності).
Обсяг вступу — 2-3 сторінки.
3.6. Основна частина.
Основна частина науково-дослідницької роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів.
Кожний розділ починається з нової сторінки. Основному тексту розділу може передувати коротка передмова з описом вибраного напряму та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. У кінці кожного розділу формулюються висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає можливість звільнити основні висновки від другорядних подробиць.
В основній частині роботи наводиться характеристика джерел для написання роботи та короткий огляд літератури з даної тематики (не повинен перевищувати 20% обсягу основної частини), окреслюються основні етапи наукової думки за визначеною проблемою, вказуються питання, які залишилися невирішеними; обґрунтовується вибір напряму досліджень, наводиться методика і техніка дослідження; подаються відомості про обсяг дослідження; викладаються, аналізуються та узагальнюються отримані результати, дається їх оцінка.
Зміст основної частини має точно відповідати темі роботи та повністю її розкривати.
3.7. Висновки.
Висновки мають містити стислий виклад результатів розв’язку наукової проблеми та поставлених завдань, зроблених у процесі аналізу обраного матеріалу оцінок та узагальнень. Необхідно підкреслити їх самостійність, новизну, теоретичне і (або) прикладне значення, наголосити на кількісних та якісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів та навести рекомендації щодо їх використання.
3.8. Список використаних джерел.
Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел.
Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів:
- у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний у користуванні та рекомендований під час написання роботи),
- в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.
Відомості про джерела складаються відповідно до вимог, зазначених у стандартах: ДСТУ ГОСТ 7.1 – 84 «СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582 – 97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ДСТУ 3008 – 95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».
Наприклад:
книга трьох авторів оформлюється так: Дудюк Д. Л., Максимов В. М., Оріховський Р. Я. Електричні вимірювання: Навч. посіб. – Л.: Афіша, 2003. – 260 с.
збірник: Цеков Ю. І. Підтекст художнього твору і світовідчування письменника // Проблеми сучасного літературознавства. – Одеса, 1998. – С. 149-180.
стаття із журналу: Дзюба І. М. Україна перед сфінксом майбутнього // Науковий світ. – 2004. − № 2. – С. 2-6.
Електронні джерела оформлюються відповідно до загальних правил опису літературних джерел, при цьому в квадратних дужках після назви зазначається: [Електронний ресурс]. В кінці – Режим доступу: http://www.psyh.kiev.ua.
Наприклад: Королько Л. М. «Голодомор 1932-1933 на Сватівщині». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://svatovo.ws/famine/index.html.
Посилання на сайти, портали, Інтернет-ресурси розміщуються окремо в кінці списку використаних джерел без нумерації під заголовком: «ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ». Наприклад: http://www.botany.kiev.ua.
3.9. Додатки.
У додатках містяться допоміжні або додаткові матеріали, необхідні для повноти сприйняття роботи, кращого розуміння отриманих результатів: проміжні математичні доведення, формули і розрахунки, додаткові таблиці, графіки, рисунки, ілюстрації тощо.
4. Правила оформлення роботи
4.1. Загальні вимоги.
Науково-дослідницька робота друкується шрифтом Times New Roman текстового редактору Word (або Open Office) розміру 14 на одному боці аркуша білого паперу формату А4 з інтервалом 1,5 (до 30 рядків на сторінці).
Поля: ліве, верхнє і нижнє — не менше 20 мм, праве — не менше 10 мм.
Обсяг науково-дослідницької роботи складає 15-20 (для гуманітарних напрямів 20-25) друкованих сторінок. До загального обсягу науково-дослідницької роботи не входять: тези, додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Текст роботи має бути написаний грамотно, без орфографічних, пунктуаційних та стилістичних помилок.
Науково-дослідницькі роботи виконуються державною мовою (у секціях російської мови та російської літератури дозволяється оформлення російською мовою); до роботи з іноземної мови додається анотація іноземною мовою.
Кожна структурна частина науково-дослідницької роботи починається з нової сторінки. Заголовки структурних частин друкуються великими літерами симетрично до набору:
ЗМІСТ;
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ;
ВСТУП;
РОЗДІЛ;
ВИСНОВКИ;
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ;
ДОДАТКИ.
Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Заголовки пунктів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в підбір до тексту.
Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом має дорівнювати 3-4 інтервалам.
4.2. Правила нумерації в роботі.
Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака №.
Всі сторінки роботи, враховуючи титульну сторінку, тези і додатки, підлягають суцільній нумерації, номер на титульній сторінці не ставиться, а на наступних сторінках проставляється у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Нумеруються тільки розділи основної частини. Зміст, вступ, висновки не нумеруються, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «РОЗДІЛ 6. ВИСНОВКИ».
Номер розділу ставиться після слова «РОЗДІЛ», після номера крапка не ставиться. Заголовок розділу друкується з нового рядка.
Підрозділи нумеруються у межах кожного розділу за правилом: (номер розділу).(номер підрозділу). В кінці номера підрозділу має стояти крапка, наприклад: «2.4.». Заголовок підрозділу наводиться у тому ж рядку.
Пункти нумеруються у межах кожного підрозділу таким чином: (номер розділу).(номер підрозділу).(номер пункту), наприклад: «2.3.4.». Заголовок пункту наводиться у тому ж рядку, але пункт може й не мати заголовка.
У кінці назв розділів, підрозділів, пунктів крапка не ставиться.
Формули нумеруються в межах розділу. Наприклад, «формула (2.3)» означає «формула 3 розділу 2» (наявність підрозділів на нумерацію не впливає). Формули, на які немає посилань, можна не нумерувати. Номер необхідно брати в круглі дужки і розміщувати на правому полі сторінки на рівні нижнього рядка формули, якої він стосується.
Рисунки нумеруються в межах розділу арабськими цифрами (аналогічно до формул та підрозділів) і позначаються словом «Рис.», наприклад «Рис.1.2».
Таблиці нумеруються послідовно в межах розділу. У правому верхньому куті над заголовком таблиці розміщується напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 2.3».
Додатки оформлюються як безпосереднє продовження роботи на наступних сторінках. Вони розміщуються в порядку посилань у тексті роботи. Кожен із додатків має розміщуватись на окремій сторінці. Додаток має мати заголовок, який друкується угорі симетрично відносно тексту. Додатки нумеруються великими українськими літерами і позначаються словом «Додаток», наприклад: «Додаток Б».
4.3. Правила цитування та посилання на використані джерела.
Під час написання науково-дослідницької роботи учень має посилатися на наукові джерела, матеріали, ідеї, висновки, результати, які використовуються в роботі. Це дає можливість перевірити наведені відомості. Посилатися слід на останні видання публікацій.
Якщо в роботі використовуються відомості з матеріалів з великою кількістю сторінок, тоді слід точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела.
Посилання в тексті роботи на джерела зазначається порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]...».
Якщо в тексті науково-дослідницької роботи необхідно зробити посилання на конкретні відомості, цитата наводиться в лапках, а посилання беруться у квадратні дужки із зазначенням порядкового номера джерела в списку використаних джерел та відповідної сторінки. Наприклад: «…набуття наукового знання передбачає оперування фактами, які характеризують певне явище, розробку наукової гіпотези (теорії), яка пояснює те чи інше явище і постановку експерименту для доведення висунутої теорії [8, с. 37]».
Згідно з науковим етикетом текст цитати необхідно точно відтворювати і наводити повністю, щоб не спотворити думки автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. В тексті роботи допускається непряме цитування автора (переказ, виклад думок автора своїми словами), при цьому слід точно викладати думки автора і давати відповідні посилання на джерело.
Посилання на ілюстрації в тексті роботи вказуються порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2».
Посилання на формули вказуються порядковим номером формули в дужках, наприклад «... у формулі (2.1)».
На всі таблиці роботи мають бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...у табл. 1.2».
У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. Табл. 1.3».
4.4. Правила оформлення формул.
Формули в тексті роботи розташовуються відразу після посилання на них. Вони відокремлюються від тексту інтервалами в один рядок зверху і знизу та розташовуються посередині сторінки. Формули, якщо вони громіздкі й складні, розташовуються на окремих рядках, це стосується і нумерованих формул. Декілька однотипних невеликих формул подаються в одному рядку через кому, а іноді невеликі нескладні формули розташовуються безпосередньо в тексті.
Переноси у формулі допускаються лише на знаках рівності, плюс, мінус, множення і ділення з повторенням знака у наступному рядку.
Символи і коефіцієнти, що наводяться у формулі, описуються безпосередньо під нею в тій послідовності, в якій згадуються у формулі. Значення кожного символу або числового коефіцієнта подається з нового рядка. Перший рядок починається словом «де» без двокрапки.
Номер формули розміщується на правому боці сторінки на рівні нижнього рядка.
4.5. Правила оформлення ілюстрацій і таблиць.
Ілюстративний матеріал у роботі використовується з метою більш наочного представлення результатів досліджень та їх обґрунтування. Найчастіше в науково-дослідницьких роботах використовуються такі види ілюстративних матеріалів: креслення, рисунки, таблиці, діаграми, графіки, схеми, фотографії.
Всі ілюстрації зазначаються у тексті роботи.
Назва ілюстрації розміщується відразу після її номеру, внизу.
Цифровий матеріал роботи оформлюється у вигляді таблиць. Слово «Таблиця» починається з великої літери, прописується курсивом і розміщується у верхньому правому куті сторінки, а її назва – посередині, симетрично до тексту і наводиться жирним шрифтом.
Приклад побудови таблиці Таблиця 1.1
Назва таблиці
Головка
Рядки
Боковик Графи (колонки)
Заголовки граф мають починатися з великих літер, підзаголовки ¾ з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків має бути не менше 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.
Таблиця розміщується (після першого згадування про неї) в тексті так, щоб її можна було читати без обертання переплетеного блока рукопису або з обертанням за стрілкою годинника.
Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. У разі перенесення таблиці на інший аркуш слово «Таблиця», її номер і назва не повторюються, далі над іншими частинами праворуч пишуться слова «Продовж. табл.» і вказується тільки номер таблиці, наприклад: «Продовж. табл. 1.2».
Додаток 1
Зразок оформлення титульного аркуша
Міністерство освіти і науки України
Департамент освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації
Дніпропетровське територіальне відділення МАН України
Відділення: хімії та біології
Секція: психологія
|
ПСИХОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ НЕФОРМАЛЬНИХ ЛІДЕРІВ
СЕРЕД ПІДЛІТКІВ
Роботу виконав:
Тітов Дмитро Сергійович,
учень 10 класу Дніпропетровської спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 35
Науковий керівник:
Ткаченко Олександр Кирилович, доцент Дніпропетровського національного університету
імені Олеся Гончара, кандидат соціологічних наук
|
Дніпропетровськ – 2014
Немає коментарів:
Дописати коментар