Рафлезія Арнольда (Rafflesia arnoldii R.Br.)

ДО НАЙКРАЩОГО УРОКУ ВЧИТЕЛЬ ГОТУЄТЬСЯ ВСЕ ЖИТТЯ

Уявіть собі квітку завбільшки метр у діаметрі і вагою 10 кілограм! Вважаєте, що таке неможливе?.. Так само гадали й учасники експедиції сера Томаса Стамфорда Бінґлі Рафлеза, коли один із місцевих провідників, з острова Суматра, їм розповідав про небачену рослину у непрохідних джунґлях. Зрештою, коли експедиція досліджувала внутрішні райони Суматри, провідник показав доктору Джозефу Арнольду свою дивовижну рослину.

Рафлезія Арнольда (Rafflesia arnoldii R.Br.)
Квітка і бутони Рафлезії Арнольда (Rafflesia arnoldii R.Br.)
І хоча першовідкривачем Рафлезії вважають Дж. Арнольда, проте, автором першоопису став натураліст Роберт Броун (той самий, що є автором відкриття “броунівського руху”). Справа в тому, що Дж. Арнольд помер у згаданій експедиції 1818 року від малярії, а знайдена ним рослина була описана лише у 1821 році… Роберт Броун, опрацьовуючи гербарії зібрані експедицією Т.С.Б. Рафлеза, назвав небачену досі рослину Рафлезія Арнольда (Rafflesia arnoldii R.Br.) – на честь Т.С.Б. Рафлеза, як керівника експедиції, та Дж. Арнольда – відкривача рослини, таким чином, віддавши належне обом науковцям.

Перший контакт натуралістів із Рафлезією був далеко не найприємнішим – виявилось, що велетенська яскраво-червона квітка має неприємний трупний запах, а над нею нескінченним роєм кружляють сотні мух. Вони злітаються сюди на сморід, адже інстинкт їм підказує, що тут є падло, а значить є чим поживитись. Проте, Рафлезія обманює їх, як обманює багатьох інших. Ця рослина є внутрішнім паразитом різноманітних тропічних дерев. На відміну від звичної нам омели – паразита лип і яблунь в Україні, у Рафлезії немає зелених частин тіла, у неї взагалі немає ні листків, ні пагонів, ані коренів! Її тіло, нагадує радше міцелій грибів-трутовиків, – проникає всередину дерева і живиться за його рахунок.

Порівняння розмірів Рафлезії Арнольда і людини
Порівняння розмірів Рафлезії Арнольда і людини
Квітувати Рафлезія починає на третій рік після проростання. Вона з’являється на світ, як і усі рослини: з насінини виростають корінець, стебло і зародкові листочки, але згодом на проростку виникають особливі вирости – гаусторії, які проникають у кору і деревину господаря, а усе, що залишилось зовні – відмирає… вона розростається в дереві, обплутуючи його собою із середини, а коли набирає достатньо маси і сил готується до цвітіння. Спершу кора товстих коренів дерева тріскається і крізь ці тріщини починають рости бутони – вони ростуть дуже повільно – від дев’яти місяців до півтора року, формуючи м’ясисту квітку. Проте, найбільше здивувало вчених те, що цвіте Рафлезія всього 2-4 дні! За цей час мухи запилюють її й квітка відмирає, перетворюючись на темно-коричневу або чорну слизисту масу.

Плодючість Рафлезії неймовірна – кілька мільйонів дрібнесеньких насінин – перевершили її хіба лише орхідеї… Плід, що утворюється після відцвітання, нагадує ягоду, у середині якої міститься в’язка пульпа з насінням. Після достигання, ягоди поїдають різноманітні тварини тропічного лісу, на кшталт, свиней, суматранських носорогів, мишовидні олені та інші дрібніші істоти. У розповсюдженні насіння беруть участь також слони, які можуть розтоптувати плоди і на своїх ногах розносити його по тропічному лісі, окрім них незліченні види комах, і мурахи в тому числі.