Корiнь

ДО НАЙКРАЩОГО УРОКУ ВЧИТЕЛЬ ГОТУЄТЬСЯ ВСЕ ЖИТТЯ

КОРІНЬ 
Корінь — осьовий вегетативний орган рослини, що виконує функцію всмоктування води з ґрунту і фіксацію рослини, здатний невизначено довго рости в довжину завдяки діяльності апікальної меристеми. Основною відмінністю кореня від пагона є те, що на корені ніколи не утворюється листків.
Внутрішня будова кореня. 
На поперечному зрізі кореня розрізняють два шари — кору і стелу (осьовий, або центральний, циліндр).
Внутрішній шар кори називається ендодермою. Оболонки клітин ендодерми непроникні для розчинів, тому вода і розчинені в ній речовини можуть пройти в стелу тільки по протопластах. Зовнішній шар кори — екзодерма — представлений шаром клітин, розташованих між ризодермою та ендодермою. Вона виконує провідну функцію, а після відмирання ризодерми перетворюється на захисну покривну тканину.
Стела складається з твірної тканини, розташованої ззовні від провідних елементів флоеми та ксилеми. У голонасінних і дводольних рослин згодом між флоемою і ксилемою виникає камбій, а екзодерма відмирає і заміщається перидермою.

  
Будова кореня. 

1.    ендодерма,

2.    флоема,

3.    камбій,

4.    ксилема,

5.    екзодерма,

6.    ризодерма,

7.    кореневий волосок
  
  
  

Зона кореня	Будова	Функції
Кореневий чохлик	Вкриває кінчик кореня. Клітини мають підвищений тургор	Захисна
Зона росту	Складається з клітин твірної тканини	Поділ клітин
Зона розтягування	У клітинах з’являються великі вакуолі, що призводить до збільшення їх розмірів	Ріст кореня в довжину. З’я вляються зачатки постійних тканин
Всисна зона	Покривна тканина – шкірочка, кора, центральний циліндр з провідними тканинами	Диференціація клітин, остаточне формування постійних тканин
Кореневі волоски	Вирости клітин шкірочки кореня	Збільшення всисної поверхні. Всмоктування води з розчиненими мінеральними речовинами
Провідна зона	Утворення бічних коренів на поперечному розрізі – покривна тканина, основні тканини, провідні тканини	Транспорт мінеральних і органічних речовин

Види коренів.

Головний корінь утворюється із зародкового корінця і є продовженням стебла.
Бічні корені виникають на головному (бічному, додатковому) корені вище за всисну зону, забезпечують галуження кореневої системи, збільшують всмоктуючу поверхню і міцність фіксації рослини в ґрунті.
Додаткові корені можуть утворюватися на стеблі, а у рослин з повзучим стеблом або кореневищем складати основу кореневої системи.
Кореневі системи:

а)      стрижнева; б)      мичкувата: 1 — головний корінь, 2 — додаткові корені, 3 — бічні корені

а)

б)

Спеціалізація та метаморфози коренів.

Мікориза — симбіотичний спосіб співіснування гриба та рослини, за якого гіфи гриба проникають у корінь рослини. Грибний компонент полегшує рослині споживання води з ґрунту і забезпечує її біологічно активними речовинами, стимулюючими обмінні процеси; від рослини гриб отримує поживні речовини.
Бактеріальні бульби — утвори, які ви- никають у результаті поселення в бічних коренях бактерій роду Rhizobium. Ці бактерії здатні засвоювати молекулярний азот повітря і постачати його рослинам; з кореня бактерії отримують речовини, необхідні для життєдіяльності.

 

Мікориза:
а) корінь рослини.
б) поперечний розріз кореня:
1 — грибні гіфи


Повітряні корені характерні для епіфітів (родини Ароїдні, Архідні) — рослин, що живуть на верхівках дерев. Ці рослини не паразитують а уловлюють воду з повітря. Ризодерма їхніх ко ренів має будову, що дозволяє вбирати туман аб росу капілярним способом.

Дихальні корені характерні для деяк тропічних рослин, що живуть у заболоченій Mісцевості. Вони ростуть угору з грунту та забезпечують кореневу систему киснем через аеренхіму.

Ходульні корені та стовпчасті корені характерні для рослин, що живуть на мулистому нестабільному ґрунті або мають велику площу крони. Вони звисають з гілок або утворюються на стовбурі, доростають до землі і забезпечують додаткову опору рослині.
Коренеплоди та коренебульби це потовщені головний чи додаткові корені відповідно у зв’язку із накопиченням поживних речовин (буряк, жоржина)
Пікіруванням або пікіровкою називають пересадку рослин у молодому віці. Після посіву сходи ростуть густо, гнітять один одного. Для того, щоб у кожного сіянця була необхідна площа живлення і застосовується пікіровка. Пікірування проводиться в окремі горщики або в загальні ящики більшого розміру.
Пікірувати сіянці потрібно не раніше, ніж з'явилися справжні листочки, зазвичай це роблять у фазі одного - двох листів. Якщо у рослини тільки сім'ядольні листя, з пікіровкою можна почекати. Робиться це для зміцнення кореневої системи. Коріння під час пікіровки не вкорочують.