04.09.22
28.08.22
16.08.22
07.08.22
16.07.22
ГЕПАРД
ГЕПАРД – НАЙШВИДША НАЗЕМНА ТВАРИНА (НЕ РАХУЮЧИ ПТАХІВ), МОЖЕ РОЗВИВАТИ ШВИДКІСТЬ ДО 112 КМ. ОДНАК ДОВГО ПІДТРИМУВАТИ ТАКУ ШВИДКІСТЬ ГЕПАРДИ НЕ МОЖУТЬ І В КІНЦЕВОМУ РЕЗУЛЬТАТІ ЇХ СЕРЕДНЯ ШВИДКІСТЬ БІГУ СТАНОВИТЬ 64 КМ/ГОД. ХОЧА, ЦЕ ВСЕ ОДНО НАПОЛОВИНУ БІЛЬШЕ НІЖ МАКСИМАЛЬНА ШВИДКІСТЬ БІГУ ЛЮДИНИ.
12.07.22
ЦІКАВО ЗНАТИ!
● В акул міцна плакоїдна луска, схожа за своїми властивостями на наждачний папір. Водночас вона робить тіло цих риб обтічним.
● Зуби в акул ростуть все життя, змінюючись у міру зношування. Оскільки різні види мають різноманітний раціон, їх зуби також різняться. Вони можуть бути дрібними і гладенькими, вкрай гострими або великими ножеподібними, а то і майже відсутніми. Конфігурація хвостів в акул також розрізняється в залежності від місця проживання і способу життя.
● Розміри акул різних видів розрізняються. Їх довжина може становити від 0,2 до 12 метрів!
ЦІКАВО ЗНАТИ!!!
Спочатку ставлення до свиней було упереджене. Мовляв, ну що з них взяти — валяються в багнюці, хрюкають. Одним словом — свині. Але після розвитку медицини поросята отримали шанс на тісніший контакт з людьми. Організми цих тварин прекрасно підходять для лабораторних досліджень, і люди почали придивлятися не лише до їхніх нутрощів, але й до внутрішнього світу.
До того ж для утримання в лабораторії потрібні були особини набагато менші за стандартну свиню. Нагадаємо, що середньостатистичний свин виростає до 300-600 кілограмів. Тому селекціонери розпочали роботу над зменшенням піддослідних свинок. Такі “міні-піги” — не порода, а збірна назва карликових варіацій. Заводчик таких хрюш може сказати, що порося виросте маленьким і не збреше, адже і 80 кілограм для свинок — це “міні”.
Отримані мініверсії зацікавили не лише вчених, а й простих людей, адже за інтелектом свинки точно не поступаються собакам. Так що з роллю домашнього улюбленця свиня добре справляється. Але ставитися до вибору та виховання мінісвинки треба відповідально. Адже вона має низку складнощів у догляді та утриманні.
ЦІКАВО ЗНАТИ!
КОРИСНО ЗНАТИ
1) Шлунок боїться, коли ти не снідаєш.
(2) Нирки бояться, коли не вип'єш 10 склянок води за 24 години.
(3) Жовчний міхур боїться, коли ти не спиш після 23 вечора і не прокидаєшся на сході сонця.
(4) Тонкий кишечник лякається, коли ти їси холодну, прострочену їжу
(5) Товстий кишечник лякається, коли ти їси більше смаженої та гострої їжі
(6) Легені лякаються, коли ти вдихаєш дим, брудне повітря та дим від сигарет
(7) Печінка лякається, коли ти їси важку смажену їжу, різне барахло та фастфуд, п'єш алкоголь
(?? Серце боїться, коли ти їси їжу з великою кількістю солі та холестерину.
(9) Підшлункова боїться, коли ти їси багато цукру та солодкого.
(10) Очі лякаються, коли ти багато сидиш в телефоні і комп'ютері у темряві.
(11) Мозок лякається, коли в тебе починаються негативні думки.
Бережіть різні частини тіла та не лякайте їх.
Усі ці органи недоступні на ринку.
Вони дорогі і швидше за все не мають можливості на вчасну заміну.
Тож зберігайте свої органи 
МАРАФОН ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ
Червень був насиченим.
Дякую Освітня траєкторія Дніпро за можливість долучитися до марафону педагогічної майстерності.
18.06.22
Цікаво знати!!!
Цікаво знати!
Флегматично жує собі жуйку і нікого не чіпає. Верблюд прекрасно переносить спеку і не виставляє високих вимог до умов проживання. Вогонь, вода і мідні труби – все йому, як то кажуть, до спини. Які таємниці він приховує? Які таланти має? Про верблюдів можна говорити нескінченно — дуже цікава тварина. Перше, що, можливо, спадає вам на думку коли мова йде про верблюда, так це його бажання плюнути в обличчя тому, хто йому не сподобається.
Не дратуй верблюда — плюне прямо в обличчя
В основному верблюди плюються спеціально, і до речі, лише в людей. Якщо верблюда розлютити, то він в секунду витягне із шлунка якусь субстанцію, якою смачно зарядить кривдникові прямо в обличчя. Цікаво, що ціляться вони саме в фізіономію. Досвічені в цьому ділі знають — ця субстанція пахне огидно. Той, хто вже одного разу випробував на собі подібний «парфум», більше ніколи не ризикне дратувати горбатого!
Не такий вже й горбатий
У своїх горбах верблюд ховає підшкірний жир. Постава ж у верблюда рівна, тобто хребет у нього ідеально рівненький. А от горбки можуть обвиснути, якщо «кораблик пустелі» схудне. Горби будуть щільними і збитими тоді, коли верблюд ситий і здоровий. Як тільки вони починають завалюватися набік, нагадуючи вуха спанієля, значить треба терміново організувати рятувальну операцію: годувати і поїти — бажано рясно, — і не залишати верблюда одного.
В пошуках води
Повільно і неспішно тварина пересувається по піщаним барханам. Знайти серед пісочного царства хоч калюжку вологи, вкрай складно. Але верблюд звик покладатися на загострений нюх. Наявність води він розпізнає на відстані в кілька кілометрів. Але якщо нюх мовчить, то тварина стане поглядати в небо. Помітивши грозову хмару, піде слідом за нею, в надії поживитися вологою після дощу.
Регулятор температури
В пустелях, де живуть верблюди, дуже великі перепади температури. Вдень може стояти неймовірна спека, а вночі — холодрига. Але тварина має дуже важливу опцію: її організм самостійно регулює температуру. Коли холодно — наганяє її всередині організму, а коли жарко, навпаки — знижує. Якби творець не нагородив наших красенів цим лайфхаком, вижити в пустелі було б просто неможливо.
Не чіпайте мене, я втомився!
Витривалість цього звіра змушує шанобливо схилити перед ним голову. Такий кілометраж, та ще й в таких суворих умовах може пройти не кожен. Але якщо верблюд втомився і бажає відпочити, то впаде там, де його зморило. Ось щойно йшов, а тепер лежить, злегка похрапуючи. І навіть не варто намагатися його розбудити або зрушити з місця. Як тільки зрозуміє, що назбирав достатньо енергії та сил для подальшого руху, тоді і прокинеться.
Верблюди також вміють веселитись
У них також є свої улюблені розваги. Верблюди лягають на спину, і починають борсатися в піску. Іноді вони труться спиною об дерева, і мружаться від щастя, не гірше ніж котики коли дряпають ваші меблі. А ще верблюди можуть стрибати від радості. Видовище кумедне, оскільки всі чотири кінцівки при цьому розлітаються в різні боки — жодної синхронізації! Ну, верблюд!
09.06.22
Розмноження хламідомонади
Хламідомонади розмножуються безстатевим та статевим шляхом. При безстатевому розмноженні клітина втрачає джгутики, її ядро, хлоропласт і цитоплазма діляться на 4 (рідше 8) клітин — зооспор. У кожної дочірньої клітини виростає по 2 джгутики, оболонка материнської клітини руйнується і зооспори виходять у воду. У такий спосіб водорості розмножуються дуже швидко. Вже через добу дочірні клітини знов діляться.
Статевий процес — оогамний, ізогамний або гетерогамний. При ізогамному статевому процесі в материнській клітині утворюються гамети. Вони подібні до зооспор, однак кількість значно більша — 32 або 64 в одній клітині. Після дозрівання гамети виходять з материнської клітини і попарно з'єднуються, утворюючи зиготу. Вона вкривається захисною оболонкою і переходить у стан спокою. Через який час зигота виходить з оболонки і ділиться мейотично з утворенням 4 гаплоїдних зооспор. За несприятливих умов клітина втрачає джгутики та переходить до нерухомого способу існування, у деяких видів цей процес супроводжується ослизненням оболонки. Такий спосіб існування може тривати досить довго.
07.06.22
25.05.22
14.05.22
Цікаво знати...
Цікаво знати!
Багато чого в людині досі залишається загадкою. Всі можливості мозку не вивчені навіть на половину. Так і деякі органи приховують свої функції. До недавнього часу медики та науковці думали над питанням, навіщо людині потрібен апендикс. І все-таки відповідь була знайдена.
Апендикс - відросток сліпої кишки, зовні являє собою трубку завдовжки до 15 сантиметрів та 1 см в діаметрі, з іншого кінця трубка закрита. Апендикс «розташовується» в нижній правій частині живота.
Апендикс є також і в деяких звірів, у травоїдних, наприклад, він виконує допоміжну функцію перероблення целюлози. У тварин відросток досить великого розміру, на відміну від людського.
На початку XX століття призначення органу було загадкою для медиків, тому його вважали просто непотрібним і навіть видаляли дітям при народженні, Вважаючи, що проблем від запаленого апендикса більше, ніж користі. Як показала практика, все робилося марно. З'ясувалося, що дитина з вирізаним апендиксом сильно відставала від ровесників у розвитку як розумовому, так і фізичному.
Також люди з вирізаним відростком частіше «отримують» всілякі захворювання, особливо, пов'язані зі шлунково-кишковим трактом. Але в той час вчені не змогли з'ясувати причин такого явища.
Тепер же медицина змогла повністю розібратися з призначенням апендикса. Хоча відросток розташовується в кишківнику, він не бере безпосередньої участі під час перетравлення їжі. Однак в ньому містяться корисні бактерії, які підтримують здорову мікрофлору кишківника. Відросток закритий з одного боку, а з іншого відділений від сліпої кишки щільним проходом, він став своєрідною фермою для розведення корисних організму бактерій.
На стінках апендикса розташовані лімфоїдні скупчення, які відповідають за доставляння імунних клітин в кишківник. Отже, червоподібний відросток бере безпосередню участь в захисних реакціях і усуненні всіх запальних процесів в порожнині кишківника. Апендикс майже миттєво реагує на всі запальні процеси в кишківнику та всього шлунково-кишкового тракту.
Відросток перебуває під загрозою саме через те, що бере активну участь у захисті кишківника. При тривалій і інтенсивній роботі лімфоїдних скупчень стінки апендикса набухають, а виведення вмісту ускладнюється. Через велике скупчення цих речовин апендикс запалюється. Спочатку сама слизова огортається гноєм, а потім і весь відросток.
При розвитку апендициту слід відразу ж проводити хірургічне втручання, інакше є ризик ускладнень або летального результату.
Досить довгий час існувала думка, що апендицит розвивається через попадання в апендикс неперетравлюваних об'єктів, зокрема лушпиння від насіння, про яке так люблять говорити дорослі дітям. Але, як виявилося, така думка є помилковою, бо розмір отвору, що з'єднує сліпу кишку з апендиксом, не більше 2 міліметрів. Зараз вважається, що причини, за якими розвивається апендицит, криються в неправильному харчуванні та всіляких хімічних добавках в їжі, тому що раніше апендицит був дуже рідкісним захворюванням.
10.05.22
Чи знаєте Ви....Цікаві факти про кукурудзу
З усіх видів цієї рослини в їжу вживають лише один – це маїс, його ще називають цукрова кукурудза.
Коріння кукурудзи заглиблюється в землю на глибину до півтора метра.
У висоту кукурудза може досягати до 3.5 – 4 метрів
До того, як попкорн стали вживати в їжу, його використовували так, як ми сьогодні використовуємо пінопласт.
На одному пагоні кукурудзи виростає від 8 до 42 листrf, не більше і не менше.
Найменші зрілі качани кукурудзи важать усього 30-50 грам, а найбільші – півкіло.
За різними оцінками вчених, люди вперше почали вирощувати кукурудзу від 7000 до 12000 років тому.
Незважаючи на те, що кукурудза – рослина різностатева, на одному пагоні можуть рости як чоловічі, так і жіночі суцвіття.
У дикій природі кукурудза практично не зустрічається. Вона не може прорости з цілого качана, її зерна треба садити окремо.
Батьківщиною кукурудзи є Центральна Америка. Точніше, територія сучасної Мексики.
В середньому в одному кукурудзяному качані міститься близько 1000 насінин, причому їхня кількість завжди лише парна.
На сьогоднішній день селекціонерами виведено близько 1000 сортів кукурудзи. Є навіть різнокольорові, а у сорту “Glass Gem” (Склянна Гемма) навіть на одному качані насіння різного кольору.
Біля 25% світового виробництва кукурудзи припадає на США.
Ця рослина сьогодні культивується на всіх континентах, крім Антарктиди.
В Європу кукурудза вперше потрапила, коли її насіння привіз Христофор Колумб зі свого знаменитого плавання .
Найбільше в світі споживання кукурудзи – в Мексиці. В середньому на одну людину в рік там припадає 90 кг цього продукту. На другому місці стоїть США, з вдвічі нижчими показниками.
Вміст цукру в кукурудзі є дуже високим, але протягом 5-7 годин після того, як початок було зірвано зі стебла, до 50% його запасів розпадається.
Варити кукурудзу завжди треба без солі, інакше вона стане дуже твердою і майже неїстівною.
У деяких країнах кукурудзу висаджують в перемішку з гарбузами, оскільки при подібному сусідстві ці рослини ростуть особливо добре, балансуючи між собою вологу і захищаючи один одного від шкідників.
Серед усіх злаків, кукурудза посідає перше місце у світі за займаною її посівами площі.
Кукурудза містить 24 різних елемента таблиці Менделєєва.
22.04.22
14.04.22
13.02.22
09.02.22
08.02.22
07.02.22
Цікаво знати про мозок...
Чи відомо Вам,що...
У мозку міститься близько 1 мільярда нейронів, і кожен нейрон утворює близько 1000 зв'язків з іншими нейронами. Вони поєднуються так, що кожен зв'язкує з багатьма спогадами одночасно, експоненціально збільшуючи обсяг пам'яті мозку до 2,5 петабайт. Це означає, що ваш мозок може зберігати 3 мільйони годин шоу-програм.
#ЦікавоЗнати
Що таке маточка?
Що таке маточка?
Ма́точка (лат. pistillum) — жіноча репродуктивна частина квітки, що містить насінні зачатки. Маточка розташована всередині квітки та складається з одного або кількох зрощених плодолистків. Сукупність маточок називається гінецеєм. Кожна дозріла маточка складається з нижньої розширеної частини — зав'язі, середньої циліндричної — стовпчика і верхньої, трохи розширеної — приймочки.
Утворюється в результаті зімкнення або зрощення країв одного (проста маточка) або декількох (складна маточка) плодолистків (мегаспорофілів). У квітці може бути одна (вишня, боби) або декілька, іноді багато (півонія, жовтець, суниця) простих маточок — у разі апокарпного гінецею. Ценокарпний гінецей завжди представлений однією складною маточкою. Термін «маточка» уживається іноді як синонім плодолистка, іноді гінецею в цілому.
Дроблення
Дро́блення, зрідка дро́біння— серія мітотичних поділів зиготи, яка настає після запліднення, та в результаті якої кількість клітин —бластомерів— зародка зростає, проте маса не збільшується. У клітинному циклі ранніх бластомерів відсутня стадія G1[en]: клітини лише подвоюють ДНК (S-фаза[en]) та діляться (M фаза), не збільшуючи своїх розмірів, натомість, цитоплазма зиготи (переважну більшість якої становить ооплазма яйцеклітини) розподіляється між новоутвореними клітинами.
Дроблення черевоногого молюску Trochus
Після 4 послідовних мітотичних поділів (на стадії 16-ти клітин, 24=16) формується морула (від Morus, шовковиця). На цій стадії формування ембріона клітин стає достатньо для формування внутрішнього й зовнішнього шарів. Внутрішній шар формує так звану внутрішню клітинну масу[en], яка потім дасть основу ембріону, а зовнішній шар формує трофобласт, який сформує хоріон, що потім зливається з аллантоїсом у рептилій, амфібій та птахів, або сформує плаценту у ссавців.
Що таке тичинка?
Цікаво знати!
Що таке тичинка?
Тичи́нка — фертильний орган квітки, який є гомологом мікроспорофіла голонасінних рослин. Складається з тичинкової нитки і пиляка, де утворюються мікроспори та пилкові зерна.
Будова андроцею є систематичною ознакою. Це стосується кількості тичинок (від 1 до 300 у деяких кактусових), довжини тичинкових ниток, наявності стаміноїдів (безплідних тичинок, що утворюються в результаті редукції пиляка), зростання, яке може охоплювати пиляки (складноцвіті), тичинкові нитки (звіробійні).
Здебільшого в тичинках розрізняють тичинкову нитку та прикріплений до неї пиляк, котрий має дві половинки, що з'єднуються в'язальцем. У кожній половинці пиляка є по два пилкових гнізда (пилкових мішка) — мікроспорангії, в яких утворюється значна кількість пилку (пилкових зерен). Кількість тичинок у квітках різних рослин різна — від однієї (наприклад, у канни) до кількох десятків і навіть сотень (у півонії). Сукупність тичинок у квітки називається андроцеєм. Тичинки можуть зростатися одна з одною нитками (наприклад, у мальвових), пиляками (у складноцвітих), а також з іншими частинами квітки — віночком (у деяких зрослопелюсткових), стовпчиком маточки (у орхідних). У деяких рослин тичинки редуковані — так звані неплідні тичинки або стамінодії, що часто перетворюються на нектарники.
Кількість, розміщення, форма, характер росту тичинок є важливими систематичними ознаками.
Що таке квітконіжка?
Цікаво знати....
Що таке квітконіжка?
Квітконіжка (лат. pedicellus) — розгалуження стебла або бічний квітконосний пагін (який розвивається у пазусі листка); частина квітконоса у суцвітті, що несе на собі поодиноку квітку.
Більше або менше відрізняється від тих частин стебла, що несуть на собі вегетативні органи. Якщо квітконіжка сильно вкорочена або відсутня, квітка є сидячою, наприклад у подорожника.
Апікальна частина квітконіжки переходить у квітколоже.
Підписатися на:
Дописи (Atom)