Готуємося до ЗНО

Кіберсвіт під контролем

Захворювання органів сечовидільної системи та їх профілактика

Агроценози, їхня структура та особливості функціонування

Загальна характеристика грибів

Цікаво знати про мозок...

Чи відомо Вам,що...

У мозку міститься близько 1 мільярда нейронів, і кожен нейрон утворює близько 1000 зв'язків з іншими нейронами. Вони поєднуються так, що кожен зв'язкує з багатьма спогадами одночасно, експоненціально збільшуючи обсяг пам'яті мозку до 2,5 петабайт. Це означає, що ваш мозок може зберігати 3 мільйони годин шоу-програм.

#ЦікавоЗнати

Що таке маточка?

Що таке маточка?

Ма́точка (лат. pistillum) — жіноча репродуктивна частина квітки, що містить насінні зачатки. Маточка розташована всередині квітки та складається з одного або кількох зрощених плодолистків. Сукупність маточок називається гінецеєм. Кожна дозріла маточка складається з нижньої розширеної частини — зав'язі, середньої циліндричної — стовпчика і верхньої, трохи розширеної — приймочки.

Утворюється в результаті зімкнення або зрощення країв одного (проста маточка) або декількох (складна маточка) плодолистків (мегаспорофілів). У квітці може бути одна (вишня, боби) або декілька, іноді багато (півонія, жовтець, суниця) простих маточок — у разі апокарпного гінецею. Ценокарпний гінецей завжди представлений однією складною маточкою. Термін «маточка» уживається іноді як синонім плодолистка, іноді гінецею в цілому.

Природні антибіотики

Дроблення

Дро́блення, зрідка дро́біння— серія мітотичних поділів зиготи, яка настає після запліднення, та в результаті якої кількість клітин —бластомерів— зародка зростає, проте маса не збільшується. У клітинному циклі ранніх бластомерів відсутня стадія G1[en]: клітини лише подвоюють ДНК (S-фаза[en]) та діляться (M фаза), не збільшуючи своїх розмірів, натомість, цитоплазма зиготи (переважну більшість якої становить ооплазма яйцеклітини) розподіляється між новоутвореними клітинами.

Дроблення черевоногого молюску Trochus

Після 4 послідовних мітотичних поділів (на стадії 16-ти клітин, 24=16) формується морула (від Morus, шовковиця). На цій стадії формування ембріона клітин стає достатньо для формування внутрішнього й зовнішнього шарів. Внутрішній шар формує так звану внутрішню клітинну масу[en], яка потім дасть основу ембріону, а зовнішній шар формує трофобласт, який сформує хоріон, що потім зливається з аллантоїсом у рептилій, амфібій та птахів, або сформує плаценту у ссавців.

Що таке тичинка?

Цікаво знати!

Що таке тичинка?

Тичи́нка — фертильний орган квітки, який є гомологом мікроспорофіла голонасінних рослин. Складається з тичинкової нитки і пиляка, де утворюються мікроспори та пилкові зерна.

Будова андроцею є систематичною ознакою. Це стосується кількості тичинок (від 1 до 300 у деяких кактусових), довжини тичинкових ниток, наявності стаміноїдів (безплідних тичинок, що утворюються в результаті редукції пиляка), зростання, яке може охоплювати пиляки (складноцвіті), тичинкові нитки (звіробійні).

Здебільшого в тичинках розрізняють тичинкову нитку та прикріплений до неї пиляк, котрий має дві половинки, що з'єднуються в'язальцем. У кожній половинці пиляка є по два пилкових гнізда (пилкових мішка) — мікроспорангії, в яких утворюється значна кількість пилку (пилкових зерен). Кількість тичинок у квітках різних рослин різна — від однієї (наприклад, у канни) до кількох десятків і навіть сотень (у півонії). Сукупність тичинок у квітки називається андроцеєм. Тичинки можуть зростатися одна з одною нитками (наприклад, у мальвових), пиляками (у складноцвітих), а також з іншими частинами квітки — віночком (у деяких зрослопелюсткових), стовпчиком маточки (у орхідних). У деяких рослин тичинки редуковані — так звані неплідні тичинки або стамінодії, що часто перетворюються на нектарники.

Кількість, розміщення, форма, характер росту тичинок є важливими систематичними ознаками.

Що таке квітконіжка?

Цікаво знати....

Що таке квітконіжка?

Квітконіжка (лат. pedicellus) — розгалуження стебла або бічний квітконосний пагін (який розвивається у пазусі листка); частина квітконоса у суцвітті, що несе на собі поодиноку квітку.

Більше або менше відрізняється від тих частин стебла, що несуть на собі вегетативні органи. Якщо квітконіжка сильно вкорочена або відсутня, квітка є сидячою, наприклад у подорожника.

Апікальна частина квітконіжки переходить у квітколоже.

Ксенобіотики

КСЕНОБІОТИКИ (грец. xenos — чужий + bios — життя) — чужорідні для організму хімічні сполуки, які не використовуються для вироблення енергії, побудови клітин

і тканин (ЛП, харчові добавки, відходи виробництва, промислові отрути, пестициди, побутова хімія тощо). Чужорідними сполуками можуть бути як органічні, так і неорганічні речовини. Останні відносять до К. лише в тих випадках, коли вони не є необхідними для метаболічних процесів, що забезпечують життєдіяльність клітин, тканин, організму в цілому (напр. кадмій, рідкоземельні метали). Термін «ксенобіотик» є досить умовним, оскільки для одних організмів та чи інша речовина може бути природною (алкалоїди для рослин), а для інших — чужорідною (ті ж алкалоїди для тварин). Крім того, деякі сполуки, напр., етиловий спирт, можуть бути водночас чужорідними і природними для одного і того ж організму.

Закономірності і шляхи потрапляння, виведення, розповсюдження, перетворення чужорідних хімічних сполук у живому організмі та механізми біологічних реакцій, які ці сполуки викликають, вивчає ксенобіологія. Актуальність проблем, які розглядаються ксенобіологією, зростає з кожним днем. Розширення масштабів синтезу і виробництва різних хімічних сполук призводить до зміни біологічних процесів у ґрунті, водоймах, унаслідок чого виявляється негативний побічний вплив на живі системи. Потрапляючи в навколишнє середовище в значній кількості, К. можуть впливати на генетичний апарат організмів, викликати їх загибель, порушувати рівновагу природних процесів у біосфері. К. часто викликають ураження шкіри, органів дихання, кровоносної, гепатобіліарної, імунної, нервової систем. Однак серед різноманіття К. поряд з шкідливими сполуками (високотоксичними, мутагенними, канцерогенними і т.д.) існує низка корисних речовин, необхідних медицині, рослинництву, тваринництву тощо. Тому одним із завдань ксенобіології є розробка заходів і підходів для створення системи визначення біологічної активності К., які вже використовуються і вводяться в практику діяльності людини.

Досвід,емоції,нові знання та знайомства...