ВОДОРОСТІ

ДО НАЙКРАЩОГО УРОКУ ВЧИТЕЛЬ ГОТУЄТЬСЯ ВСЕ ЖИТТЯ

Водорості (лат. Algae) — гетерогенна група, деякі види автотрофні. Ця група охоплює кілька різних груп відносно простих за структурою живих організмів, які отримують необхідну для життєдіяльності енергію шляхом фотосинтезу, мешкають переважно у водному середовищі чи пристосувались до життя у ґрунті та інших наземних місцезростаннях. Водорості традиційно розглядалися як нижчі рослини і дійсно, деякі з них (Зелені водорості) близько споріднені до вищих рослин. Проте інші представляють різні групи найпростіших, наряду з тими, які традиційно вважалися схожими до тварин (наприклад, Apicomplexa). Різні групи водоростей виникли у різний час від різних предкових форм (поліфілетично) та розвивалися окремо, але в результаті конвергентної еволюції набули багато схожих рис.

Наука про водорості називається альгологією.

Розмноження у водоростей відбувається двома шляхами: статевим та нестатевим. Відповідно при нестатевому розмноженні дочірні особини успадковують такий геном, що є ідентичним до батьківського геному, за винятком мутаційних процесів. При статевому розмноженні дочірні геноми відрізняються від батьківських, через те, що утворенню нової генерації передує процес кросинговеру.

Нестатеве розмноження водоростей умовно можна поділити на два типи:

1. споруляція розмноження за допомогою спеціалізованих клітин (спор)
2. вегетативне (частиною талому)

Можна виділити такі основні угруповання водоростей:

Планктонні водорості (фітопланктон)[ред. • ред. код]

Діатомові водорості — представник фітопланктону

Докладніше: Фітопланктон

Мешкають у товщі води у завислому стані, для чого зазвичай мають спеціальні морфологічні пристосування. Розповсюджені повсюдно: від калюжі до океану. Відсутні лише у гарячих термальних джерелах та у чистих прильодовикових водах. Не знайдені також у печерних озерах та на великій глибині, де відсутня достатня кількість сонячної енергії для фотосинтезу. Вони є основним, а у деяких випадках — єдиним продуцентом органічної речовини, на основі якого у водоймі існує все живе.

Нейстонні водорості[ред. • ред. код]

Мешкають у поверхневій плівці води та не є планктонними організмами. Деякі нейстонні організми знаходяться на поверхневій плівці (епінейстон), інші — під нею (гіпонейстон). У деяких випадках нейстонні організми розвиваються у таких кількостях, що покривають воду суцільною плівкою і мають вирішальне значення у подальшій долі водойми.

Бентосні водорості (фітобентос)[ред. • ред. код]

Докладніше: Бентос

Розвиток водоростей у конкретному місцезростанні зумовлений як абіотичними, так і біотичнимифакторами. Різні види бентосних водоростей ростуть на різній глибині та у різних гідрохімічних та гідрологічних умовах на дні водойми у вільному або прикріпленому стані. Умовно розрізняють такі екологічні групи бентосних організмів: епіліти (на твердому субстраті) та епіпеліти (на м'якому субстраті), епіфіти (на поверхні рослин), ендоліти (у вапнякових відкладах), а також паразитичні та ендосимбіотичні форми. У континентальних водоймах серед бентосних водоростей переважають діатомові, зелені, синьозелені та жовтозелені водорості, тоді як основними мешканцями океанів та морів є бурі та червоні водорості.

Перифітонні водорості[ред. • ред. код]

Докладніше: Перифітон

Мешкають на поверхні різних субстратів, на межі рідкої та твердої фаз. Як субстрати для обростання можуть виступати інші водорості, водні тварини та рослини та їх рештки, а також штучні та природні тверді мінеральні субстрати. Зазвичай можуть мати спеціальні органи для прикріплення, утворення яких зумовлене як морфологічно (різноманітні вирости) та хімічно (слиз). Поряд із молюсками створюють певні труднощі при експлуатації суден та гідротехнічних споруд.

Наземні водорості та лишайники[ред. • ред. код]

Докладніше: Лишайники

Мешкають поза водоймами. Протягом майже всього життя оточені повітрям, тому їх ще називають аерофітними. Поселяються на стовбурах дерев, кущів та кущиків, скелях та камінні. Мають пристосування до виживання у наземному середовищі, мешкають у симбіотичних асоціаціях з мікобіотою (лишайники).

Ґрунтові[ред. • ред. код]

Мешкають як на поверхні ґрунту, утворюючи іноді розростання у вигляді плівок, так і у глибині ґрунту, де зустрічаються на глибині 2-2,7 м. Найкраще розвиваються біля поверхні на глибині 0,2-1,0 см. Перш за все, це пов'язано з такими необхідними умовами, як вологість, аерація та освітленість. Відіграють велику роль у ґрунтотвірних процесах.

Водорості гарячих вод[ред. • ред. код]

Вегетують за температури від +35 °C до +52 °C, в окремих випадках +75 °C, +80 °C та до +84 °C, часто за умов підвищеної концентрації органічних речовин та мінеральних солей.

Водорості солоних водойм[ред. • ред. код]

Dunaliella salina у ропі

Вегетують як при слабкій, так і підвищеній концентрації солей у воді (іноді до 285–347 г/л). Деякі з них (наприклад, Dunaliella salina) використовують для промислового культивування для отримання каротиноїдів.

Водорості вапнякових відкладів[ред. • ред. код]

Мешкають як у водному середовищі, так і поза ним. Можуть руйнувати (шляхом виділення органічних кислот) та створювати (виділяючи кальцій) вапнякові породи.

Співжиття з іншими організмами[ред. • ред. код]

Оскільки водорості є широко розповсюдженими організмами, вони вступають у різні форми взаємовідносин з іншими організмами. Окрім взаємодій водоростей із рослинами, грибами (лишайники) та власне водоростями, вони живуть і на тваринах. Наприклад, є симбіонтами, що мешкають у клітинах інших організмів, зокрема, безхребетних. Так, зелена водорість роду Хлорела (Chlorella) поселяється у вакуолях інфузорії Paramecium bursaria. Цікаве екологічне угруповання складають епізоїти, що мешкають на ракоподібних, коловертках та ін. Паразитичні водорості, що мешкають у кишечниках червів, нематод, амфібій, відомі серед євгленофітових та динофітових водоростей.

ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ 6 КЛАС з біології (календарно-тематичне планування)

ДО НАЙКРАЩОГО УРОКУ ВЧИТЕЛЬ ГОТУЄТЬСЯ ВСЕ ЖИТТЯ

Календарне-планування з біології

ОДНОКЛІТИННІ ВОДОРОСТІ

ДО НАЙКРАЩОГО УРОКУ ВЧИТЕЛЬ ГОТУЄТЬСЯ ВСЕ ЖИТТЯ



Водорості - мешканці води. Вони живуть як у водоймах із прісною водою, так і в солоних водах морів і океанів. Є й такі, які живуть поза води, наприклад, на корі дерев. Водоростідуже різноманітні. Знайомство з ними почнемо з одноклітинних зелених водоростей.
Вам, наприклад, доводилося влітку бачити зелену гладінь ставка, чи тиху смарагдову
заплава річки. Про таку яскраво-зелену воду кажуть, що вона "цвіте". Спробуйте зачерпнути долонею "квітучу" воду. Виявляється, що вона прозора. Безліч одноклітинних зелених водоростей, які плавають у воді, надають їй смарагдовий відтінок. Під час "цвітіння" дрібних калюж або водойм найбільш часто у воді зустрічається одноклітинна водорість хламідомонада. У перекладі з грецької слово "хламідомонада" означає "найпростіший організм, покритий одягом" - оболонкою. Хламідомонада - одноклітинна зелена водорість. Вона добре помітна лише під мікроскопом. Хламідомонада рухається у воді за допомогою двох джгутиків, що знаходяться на передньому, більш вузькому кінці клітини. Як і всі інші живі організми, хламідомонада дихає киснем, розчиненим у воді.
Зовні хламідомонада покрита прозорою оболонкою, під якою розташована цитоплазма з ядром. Є також маленький червоний "око" - світлочутливий тільце червоного кольору, велика вакуоль, заповнена клітинним соком, і дві маленькі пульсуючі вакуолі. Хлорофіл та інші фарбувальні речовини у хламідомонади знаходяться в хроматофора (у перекладі з грецької "що має колір"). Він зелений, тому що містить хлорофіл, тому й вся клітка здається зеленою.
Через оболонку хламідомонада поглинає з води мінеральні речовини і вуглекислий газ. На світлі в хроматофора в процесі фотосинтезу утворюється цукор (з нього - крохмаль) і виділяється кисень. Але хламідомонада може поглинати з навколишнього середовища і готові органічні речовини, розчинені у воді. Тому хламідомонада разом з іншими одноклітинними зеленими водоростями використовують в очисних спорудах. Тут воду очищають від шкідливих домішок.
Улітку при сприятливих умовах хламідомонада розмножується діленням. Перед розподілом вона перестає рухатися і втрачає джгутики. З материнської клітини звільняються 2-4, а іноді і 8 клітин. Ці клітини в свою чергу діляться. Такий безстатевий спосіб розмноження хламідомонади.
При настанні несприятливих для життя умов (похолодання, пересихання водоймища) всередині хламідомонади виникають гамети (статеві клітини). Гамети виходять у воду і з'єднуються попарно. При цьому утворюється зигота, яка вкривається товстою оболонкою і зимує. У результаті поділу утворюються чотири клітини - молоді хламідомонади. Це статевий спосіб розмноження.
Хлорела - теж одноклітинна зелена водорість, широко поширена в прісних водоймах і грунтах. Клітини її дрібні, кулясті, добре видимі тільки за допомогою мікроскопа. Зовні клітина хлорели покрита оболонкою, під якою знаходиться цитоплазма з ядром, а в цитоплазмі - зелений хроматофора.

Хлорела дуже швидко розмножується і активно поглинає з навколишнього середовища органічні речовини. Тому її застосовують при біологічному очищенню стічних вод. На космічних кораблях і підводних човнах хлорела допомагає підтримувати нормальний склад повітря. Завдяки здатності хлорели створювати велику кількість органічної речовини її використовують для одержання кормів.

ОДНОКЛІТИННІ (ПРЕЗЕНТАЦІЯ)

ДО НАЙКРАЩОГО УРОКУ ВЧИТЕЛЬ ГОТУЄТЬСЯ ВСЕ ЖИТТЯ

Методи біологічних досліджень

ДО НАЙКРАЩОГО УРОКУ ВЧИТЕЛЬ ГОТУЄТЬСЯ ВСЕ ЖИТТЯ До біологічних методів дослідження відносять: Метод спостереження — є основою морфологічних наук, використовується, як на мікроскопічному, так і макроскопічному рівнях. Сутність методу полягає у встановленні індивідуальності об'єкта, що досліджується, без штучного втручання до його процесів життєдіяльності. Зібрана інформація використовується для подальшого дослідження. Порівняльний метод — використовується для порівняння об'єкта дослідження з подібними об'єктами чи процесами. Він дозволяє відкривати нові види живих істот та класифікувати їх, детально аналізуючи схожі та відмінні риси порівняно з близькими до них формами. Експериментальний метод — використовується для вивчення об'єктів чи процесів у спеціально створених штучних умовах. На відміну від методу спостереження, експериментальний метод передбачає навмисне втручання експериментатора у природу, що дозволяє встановити наслідки від впливу тих, чи інших факторів на об'єкт дослідження. Метод може застосовуватись як у природних умовах, так і лабораторних. Моніторинг — це метод постійного спостереження за станом окремих біологічних об'єктів, перебігом певних процесів в окремих екологічних системах, або у біосфері в цілому. Моделювання — це метод демонстрації та дослідження певних процесів, явищ або організмів за допомогою їх спрощеної імітації. Він дає можливість вивчати об'єкти та процеси, котрі складно чи неможливо відтворити експериментально, або безпосередньо спостерігати. Статистичний метод — метод заснований на статистичній обробці кількісного матеріалу, зібраного у результаті інших досліджень (спостережень, експериментів, моделювань), що дозволяє його всебічно проаналізувати та встановити певні закономірності. Метод емпіричного дослідження — спостереження і дослідження конкретних явищ, експеримент, а також узагальнення, класифікація та опис результатів дослідження і експерименту, впровадження їх у практичну діяльність людей.

Переваги інклюзивної освіти

ДО НАЙКРАЩОГО УРОКУ ВЧИТЕЛЬ ГОТУЄТЬСЯ ВСЕ ЖИТТЯ

Переваги інклюзивної освіти

Переваги інклюзивної освіти:

Для дітей з особливими потребами:

• завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей;
• ровесники відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами;
• оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально;
• навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси дітей;
• у дітей є можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими ровесниками й участі у громадському житті.

Для інших дітей:

• діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей;
• діти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них;
• діти вчаться співробітництву;
• діти вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.

Для педагогів та фахівців:

• вчителі інклюзивних класів краще розуміють індивідуальні особливості учнів;
• вчителі оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що дає їм змогу ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої індивідуальності;
• спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) починають сприймати дітей більш цілісно, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей.

Клiтина рослин (на допомогу учням iнклюзивного навчання 6 класу)

Структура рослинної клитини

Рослинні клітини — еукаріотичні клітини, однак кількома своїми властивостями вони відрізняються від клітин інших еукаріот. До їх відмінних рис відносять:

Велика центральна вакуоль, простір, заповнений клітинним соком і обмежене мембраною — тонопластом^[1][2]. Вакуоляграє ключову роль в підтримці клітинноготургору, контролює переміщення молекул з цитозолю в виділення клітини, зберігає корисні речовини і розщеплює відслужили старі білки і органели.Є клітинна стінка, що складається головним чином з целюлози, а такожгеміцелюлози, пектину і в багатьох випадках лігніну. Вона утворюється протопластом поверх клітинної мембрани. Вона відмінна від клітинної стінки грибів, що складається з хітину, і бактерій, побудованої з пептидоглікану (муреина).Спеціалізовані шляхи зв'язку між клітинами — плазмодесми^[3], цитоплазматичні містки: цитоплазма іендоплазматичний ретикулум (ЕПР) сусідніх клітин повідомляються через пори в клітинних стінках^[4].Пластиди, у тому числі найважливіші — хлоропласти. Хлоропласти містятьхлорофіл, зелений пігмент, який поглинаєсонячне світло. Як і мітохондрії, чий геному рослин містить 37 генів^[5], пластиди мають власні геноми (пластому), що складаються з близько 100—120 унікальних генів^[6]. Як передбачається, пластиди і мітохондрії виникли якпрокаріотичні ендосимбіонти, які оселилися в клітині^[7].Розподіл клітин (мітоз) наземних рослин і деяких водоростей, особливо харових (Charophyta)^[8].Чоловічі статеві клітини мохів іпапоротеподібних мають джгутик, схожий зі джгутиком сперматозоїдів тварин^[9][10], але у насіннєвих рослин — голонасінних іквіткових — вони позбавлені джгутика^[11] і називаються сперміями.З властивих тваринній клітині органел в рослинній відсутні тільки центриолі^[12].

Робота з Мiкроскопом

  

1. Включити світло.

 

2. На предметний столик помістити препарат так, щоб промінь світла просвічував його, і закріпити зажимами.

 

3. Дивлячись у мікроскоп, макровинт повертати в бік від себе, щоб предметний столик віддалявся від об'єктива, поки не з'явиться чітке зображення предмета. (Якщо обертати гвинт в протилежному напрямку, то можна пошкодити препарат або об'єктив).

 

4. Розглядаючи на малому збільшенні (збільшення об'єктива 4х), знайти місце, де зразок є найбільш тонким, тобто де клітини розташовані в один шар.

 

5. Поставити збільшення об'єктива (x10) і розглянути препарат. Чіткість зображення настроюється микровинтом.

 

6. Поставити збільшення об'єктива (x40), розглянути препарат і замалювати його.

 

7. Після перегляду прибрати препарат. Мікроскоп поставити малим об'єктивом вниз, вимкнути світло.