СТРУКТУРНО-ХІМІЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ КЛІТИНИ.
БІОЛОГІЯ ВІРУСІВ,БУДОВА ВІРУСУ ІМУНОДЕФІЦИТУ ЛЮДИНИ. СПАДКОВИЙ АПАРАТЕУКАРІОТИЧНИХ КЛІТИН І ЙОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ.
РОЗМНОЖЕННЯ ТАЙОГО ФОРМИ. БІОЛОГІЧНА СУТНІСТЬ І ЦИТОЛОГІЧНІ ОСНОВИСТАТЕВОГО РОЗМНОЖЕННЯ.
Медична біологія як наука про основи життєдіяльності людини
Біологія (від грец. bios — життя, logos— наука) — наука про життя, про загальні закономірності існування і розвитку живих істот: життєві процеси, що в них відбуваються, хід їх життєвих циклів, взаємозв'язок з оточуючим середовищем, походження, історичний та індивідуальний розвиток живих організмів.
Термін "біологія" був вперше вжитий в 1797 році німецьким професором анатомії Теодором Рузом (1771-1803), пізніше в 1800 році термін застосував професор Дерптського університету К. Бурдах (1776-1847), а в 1802 році -Ж.Б.Ламарк (1744-1829) і Л.Тревіранус(1779-1864). Біологія як наука виникла за необхідності пізнання людиною оточуючої природи, у зв'язку з матеріальними умовами життя суспільства, розвитку виробничих відносин, медицини, практичних потреб людини.
Жан-Батист П’єр-Антуан де Моне,Шевал’є де ЛАМАРК
Jean-Baptiste Pierre Antoine de Monet,Chevalier de Lamarck, 1744–1829
Теоретичний фундамент біології був закладений еволюційним вченням Дарвіна, клітинною теорією Шванна і целюлярною патологією Вірхова.
Сучасна біологія - це складнийвисокодиференційований комплекс фундаментальних і прикладних досліджень живої природи. Спираючись на новітні досягнення фізики, хімії, техніки, вдалося розв'язати чимало медико-біологічнихпроблем, проникнути у глибини клітини, отримати принципово нові відомості про процеси, що розгортаються в клітині за умов норми і при патології.
Складовою біології є медична біологія - наука про людей, їх походження, еволюцію, географічне поширення, чисельність людських популяцій, структуру в просторі і часі. Медична біологія вивчає спадковість людини, її генетичну систему, генотипні та індивідуальні відмінності людей, їх екологію, фізіологію, особливості поведінки.
Клітинна та неклітинна форми органічного світу
У всьому розмаїтті органічного світу можна виділити дві форми - неклітинну і клітинну. Неклітинні форми органічного світу. До неклітинних належать віруси, які утворюють групу Віра (Vira). Віруси проявляють життєдіяльність тільки у стадії внутрішньоклітинного паразитизму. Дуже малі розміри дозволяють їм легко проходити крізь будь-які фільтри. Існування вірусів було доведено в 1892 році російським ботаніком Д.І.Івановським (1864-1920), але побачили їх багато пізніше. Більшість вірусів субмікроскопічних розмірів, тому для вивчення їхньої будови користуються електронним мікроскопом. Найдрібніші віруси - наприклад, збудник ящуру - ненабагато перевищують розміри молекули яєчного білка, проте зустрічаються і такі віруси (збудник віспи), які можна бачити у світловий мікроскоп.
Вірус ящура
Зрілі частинки вірусів - віріони, абовіроспори, складаються з білкової оболонки і нуклеокапсиду, в якому зосереджений генетичний матеріал — нуклеїнова кислота. Одні віруси містять дезоксирибонуклеїновукислоту (ДНК), інші - рибонуклеїнову (РНК). На стадії віроспори ніяких проявів життя не спостерігається. Тому немає єдиної думки, чи можна віруси на цій стадії вважати живими. Деякі віруси можуть утворювати кристали подібно до неживих речовин, проте, коли вони проникають у клітини чутливих до них організмів, то виявляють всі ознаки живого. Таким чином, у формі вірусів проявляється ніби "перехідний міст", що зв'язує в єдине ціле світ організмів і неживі органічні речовини. Вірус являє собою діалектичну єдність живого і неживого: поза клітиною це речовина, у клітині це істота, тобто він одночасно і нежива речовина, і жива істота.
У житті вірусів можна виділити такі етапи: прикріплення вірусу до клітини, вторгнення в неї, латентну стадію, утворення нового покоління вірусів, вихід віроспор. У період латентної стадії вірус ніби зникає. Його не вдається побачити або виділити з клітини, але в цей період вся клітина синтезує необхідні для вірусу білки і нуклеїнові кислоти, в результаті чого утворюється нове покоління віроспор.
Описано сотні вірусів, які викликають захворювання у рослин, тварин і людини. До вірусних хвороб людини відносять сказ, віспу, тайговий енцефаліт, грип, епідемічний паротит, кір, СНІД та ін.
Вірус свинячого грипу Вірус корі
Вірус імунодефіциту людини
Віруси, які пристосувалися до паразитування у клітині бактерій, називаються фагами. За своєю будовоюфаги складніші від вірусів, що паразитують у клітинах рослин і тварин. Багато фагів маютьпуголовкоподібну форму, складаються з головки і хвоста. Внутрішній вміст фага— це переважно ДНК, а білковий компонент зосереджений в основному у так званій оболонці. Фагипроникаючи у певні види бактерій, розмножуються і викликають розчинення (лізис) бактеріальної клітини.
Клітини різноманітних бактерій
Іноді проникання фагів у клітину не супроводжується лізисом бактерії, а ДНК фага включається у спадкові структури бактерії і передається її нащадкам. Це може продовжуватися впродовж багатьох поколінь бактеріальної клітини, яка сприйнялафаг. Такі бактерії називаютьлізогенними. Під впливом зовнішніх факторів, особливо іонізуючого випромінювання, фаг у лізогеннихбактеріях починає проявляти себе, і бактерії зазнають лізису, їх використовують для вивчення явищ спадковості на молекулярному рівні.
Походження вірусів не з'ясоване. Одні вважають їх первинно примітивними організмами, які є основою життя. Інші схиляються до думки, що віруси походять від організмів, які мали більш високий ступінь організації, але дуже спростилися у зв'язку з паразитичним способом життя. Очевидно, у їхній еволюції мала місце загальна дегенерація, що призвела до біологічного прогресу. Нарешті, існує і третя точка зору: віруси - група генів або фрагментів інших клітинних структур, які набули автономності.
Клітинні форми життя. Основну масу живих істот складають організми, які мають клітинну будову. У процесі еволюції органічного світу клітина набула властивостей елементарної системи, в якій можливий прояв усіх закономірностей, що характеризують життя.
Клітинна форма життя
Клітинні організми поділяють на дві категорії: ті, що не мають типового ядра - доядерні, або прокаріоти, та ті, які мають ядро - ядерні, або еукаріоти(Eucaryota). До прокаріотів належать бактерії та синьозелені водорості, до еукаріотів - більшість рослин, гриби і тварини. Встановлено, що різниця між одноклітинними прокаріотами й еукаріотами більш суттєва, ніж між одноклітинними еукаріотами та вищими рослинами і тваринами.
Прокаріоти - доядерні організми, які не мають типового ядра, оточеного ядерною оболонкою. Генетичний матеріал представлений генофором -ниткою ДНК, яка утворює кільце. Ця нитка не набула ще складної будови, що характерно для хромосом, у ній немає білків-гістонів. Поділ клітини простий, але йому передує процес реплікації. У клітині прокаріотів відсутні мітохондрії, центріолі, пластиди, розвинена система мембран.
Немає коментарів:
Дописати коментар