Вухо людини та інших ссавців складається з трьох частин:
зовнішнє,
середнє та
внутрішнє вухо. Зовнішнє і середнє вухо побудовані відносно просто, їхня функція полягає у проведенні і підсиленні
звукових коливань. Внутрішнє вухо найскладніше за будовою, крім сприйняття звуків також забезпечує рівновагу і відчуття положення тіла в просторі
[1].
Зовнішнє вухо
- Основна стаття: Зовнішнє вухо
Дарвінів горбик
Зліва:Дарвінів горбик у людини, справа: загострений кінець вуха у
макаки
Зовнішній слуховий прохід
Зовнішній слуховий прохід – це коротка зігнута трубка (2,5 см довжиною і 0,6 см у діаметрі), що веде до
барабанної перетинки. Поблизу вушної мушлі зовнішній слуховий прохід підтримується еластичним хрящем, решта його проходить у
скроневій кістці. Весь канал вистелений шкірою із коротким волоссям, потрібним для того, щоб затримувати різні сторонні об'єкти, наприклад пил і дрібних
комах. Також у шкірі зовнішнього слухового проходу наявні
сальні залози і модифіковані
апокринні потові залози, які ще називають церумінозними, вони виділяють жовто-коричневу воскоподібну
вушну сірку. Сірка досить липка, тому вона, як і волосся, може перешкоджати просуванню сторонніх об'єків по зовнішньому слуховому проходу, крім того вона є
репелентом для комах і пригнічує ріст
мікроорганізмів[2]. Сірка складається із
насичених та
ненасичених довголанцюгових
жирних кислот,
спиртів,
сквалену (приблизно 12-20% складу сірки), та
холестеролу (6-9%). Разом із сіркою із зовнішнього вуха виводяться частинки
рогового шару шкіри, який постійно злущується, тому вона може містити багато
білків кератинів[4].
У деяких людей вуха очищуються від сірки природнім шляхом: вона засихає і випадає із зовнішнього слухового проходу, цьому сприяють рухи
щелепи, наприклад при жуванні або розмові. В інших людей сірка може накопичуватись, ущільнюватись і перешкоджати
слуху.
Барабанна перетинка
На межі між зовнішнім та середнім вухом розташована
барабанна перетинка (
лат. membrana tympani). Це тонка прозора мембрана з
волокнистої сполучної тканини, із зовнішнього боку вкрита шкірою, а із внутрішнього —
слизовою оболонкою. По периферії перетинки волокна сполучної тканини розташовані переважно по колу, а в центрі - радіально. Барабанна перетинка має форму сплощеного конуса, верхівка якого спрямована у порожнину середнього вуха. Вона прикріплена волокнисто-хрящовим кільцем до барабанної борозни. Барабанна перетинка коливається під впливом звукових хвиль, і передає ці коливання на
слухові кісточки внутіршнього вуха
[2].
Середнє вухо
- Основна стаття: Середнє вухо
Нижня частина барабанної порожнини містить отвір
слухової (фаринготимпанальної або євстахієвої) труби, що направалена вниз і сполучає порожнину середнього вуха із
носоглоткою. Більшість часу слухова труба сплощена і закрита, відкривається вона тільки під час
зівання або
ковтання для того щоб зрівняти тиск у середньому вусі із
тиском у зовнішньому середовищі. Це важливо для того, щоб барабанна перетинка могла нормально коливатись. Якщо існує різниця тисків зовні та всередні барабанної порожнини, це супроводжується відчуттям «закладених вух», яке виникає при різкій зміні висоти, наприклад під час злітання чи приземлення літака.
Руків'я молоточка приєднане до барабанної перетинки, а основа стремінця до овального вікна внутрішнього вуха. Слухові кісточки підтримуються
зв'язками, що відходять від стінок барабанної порожнини, між собою вони сполучені синовіальними
суглобами. Основна роль слухових кісточок полягає у передачі коливань барабанної перетинки на перетинку овального вікна. Оскільки барабанна перетинка має у 22 рази більшу
площу ніж перетинка овального вікна, при цьому відбувається значне підсилення коливань.
Якщо вухо подразнююється дуже голосним звуком, ці м'язи
рефлекторно скорочуються і зменшуюють коливання овального вікна внутрішнього вуха, таким чином запобігаючи ушкодженню слухових рецепторів
[2].
Внутрішнє вухо
- Основна стаття: Внутрішнє вухо
Внутрішнє вухо через свою складну форму також називається лабіринт. Воно лежить глибоко у
скроневійкістці позаду
очних впадин. Внутрішнє вухо складається із двох основних частин:
- Кістковий лабіринт – це система звивистих каналів у скроневій кістці, він заповнений перилімфою – рідиною, аналогічною за складом до спинномозкової рідини, вони можуть перетікати одна в одну через водопровід завитки;
- Перетинчастий лабіринт – це серія мебранних мішечків та проток, що містяться всередині кісткового лабіринту. Він заповнений ендолімфою, що за хімічним складом близька до вунтрішньо клітинної рідини багатої на іони K+. В утворенні ендолімфи бере участь ендолімфітичний мішок, що сполучений із рештою перетинчастого лабіринту ендолімфатичою протокою[2][5].
Присінок
Присінок або переддвер'я (
лат. vestibulum) — це центральна яйцеподібна порожнина кісткового лабіринту. Він лежить позаду завитки, і попереду від півколових каналів. У перилімфі присінка розташовані два з'єднані протокою мішечки перетинчастого лабіринту:
- овальний або просто мішечок (лат. sacculus), сполучений із завиткою;
- круглий або маточка (лат. utriculus) сполучена із півколовими каналами.
У мішечку та маточці розташовані рецепторні органи рівноваги, що називаються плямами (
лат. maculus), вони подразнюються у відповідь на зміну положення голови
[2].
Півколові канали
Півколові канали розміщені позаду присінка, кожен канал становить близько двох третин кола. У людини наявні три півколові канали розташовані у
взаємноперпендикулярних полощинах: передній, задній і латеральний. Передній і задній розташовані вертикально під прямим кутом одне до одного, а латеральний – горизонтально. Кожен канал має на одному із кінців розширення, що називається ампула, в ампулах знаходяться ампульні гребінці, які забезпечують відчуття
кутового прискорення, їх
рецептори подразнюються при обертанні голови
[2].
Завитка
Поперечний переріз через завитку
Завитка (
лат. cochlea) — конічна закручена комірка у кістці, розміром приблизно із половинку горошини. Завитка робить приблизно 2,75 оберта, в ній розташована
завиткова протока, де міститься спіральний або
Кортіїв орган— рецепторний орган слуху. Завиткова протока разом із спіральною кістковою пластинкою поділяють порожнину кісткової завитки на три відсіки або сходи:
- Присінкові сходи (лат. scala vestibuli), розміщені над завитковою протокою, сполучені із присінком і впираються в овальне вікно;
- Середні сходи – це сама завиткова протока;
- Барабанні сходи (лат. scala tympani) розташовані під завитковою протокою і закінчуються круглим вікном.
Завиткова протока як частина перетинчастого лабіринту заповнена ендолімфою. Присінкові і барабанні сходи, як частина кісткового лабіринту – перилімфою, на верхівці завитки вони сполучені між собою через отвір –
гелікотрему.
Верхню стінку завиткової протоки утворює присінкова перетинка або мембрана (мембрана Рейснера), що відмежовує її від присінкових сходів. Зовнішній край присінкової мембрани складається із особливо багатої на
кровоносні судини слизової оболонки, що називається
судинна смужка (
лат. stria vascularis), вона бере участь в утворенні ендолімфи. Нижня стінка завиткової протоки утворена спіральною кістковою пластинкою та гнучкою волокнистою базилярною або основною мембраною, на якій розміщений Кортіїв орган. Базилярна мембрана відіграє дуже важливу роль у
сприйнятті звуків, вона вузька і товста поблизу овального вікна і стає ширшою і тоншою до верхівки завитки
[2].
Будова Кортієвого (спірального) органа
Будова Кортієвого (спріального) органа
Кортіїв орган розташований на поверхні базилярної мембрани, він складається із підтримуючих клітин та слухових рецепторів –
волоскових клітин завитки, зверху ці клітини вкриті покривною мембраною. Волоскові клітини розташовються чотирма рядами: один ряд внутрішніх волоскових клітин і три ряди зовнішніх. До основи волоскових клітин підходять чутливі
нервові закінчення завиткового нерва (гілки
присінково-завтикового або 8-ої пари
черепномозкових нервів). На верхівці волоскові клітини мають велику кількість довгих
мікроворсинок (стереоцілії) та одну
війку (кінетоціль). Всередині мікроворсинки укріплені
актиновими філаментами, поблизу верхівок вони сполучені між осбою спеціальними білковими місточками. Стереоцілії та кінотоцілії виступають у ендолімфу, багату на іони
калію, найдовші із них впираються у покривну мембрану
[2