Конструювання уроку

ДО НАЙКРАЩОГО УРОКУ ВЧИТЕЛЬ ГОТУЄТЬСЯ ВСЕ ЖИТТЯ

Конструювання уроку

Універсальної, жорсткої структури уроку, що була б придатна для усіх випадків організації навчання, не 

може бути. Однак, зрозуміло, що урок не будується стихійно. Структура, послідовність частин, елементів

 уроку залежить від багатьох факторів:

·         змісту навчального матеріалу;

·         рівня навчальних досягнень учнів класу;

·         методичної бази підручника і кабінету біології;

·         наявності наочності і обладнання;

·         мети, яку ставить перед вчителем програма та власної мети педагога тощо.

Важливо, щоб на уроці забезпечувався оптимальний ритм навчальної праці школярів, був раціонально 

розподілений час між різними видами навчальної діяльності, змінювались методи навчання, був створений 

особливий психологічний і діловий настрій. Загалом чинників ефективного уроку існує чимало.  Перед вчителем

 завжди стоїть питання: яким же чином побудувати урок, щоб досягти бажаної мети?

Конструювання уроку – це мистецтво, якому може навчитись кожний: від студента-практиканта до досвідченого педагога-майстра. Ми усі родом з дитинства, де однією з любимих ігор була гра в конструктор. Завжди цікаво щось складати, розбирати і знову складати. Так само можна складати урок з набору методів і методичних прийомів. Для цього потрібне лише бажання педагога та його включення в захоплюючу справу конструювання.

Відкидаючи традиційне уявлення про структуру уроку (глава 2), можна визначити його основні етапи, які завжди присутні на ньому:

1. початок уроку
2. перевірка і актуалізація знань
3. мотивація навчальної діяльності
4. вивчення нового матеріалу
5. повторення і закріплення знань
6. домашнє завдання
7. завершення уроку.

Нижче описані окремі методичні прийоми (таблиця 4.1), які можна використовувати під час роботи над планом уроку.

4.1 Початок уроку

Як розпочати урок? Можна дуже офіційно, коли вчитель входить до класу і лунає традиційне «Доброго дня! Сідайте». Та можна внести елементи несподіваного, що створюють атмосферу зацікавленості майбутніми подіями на уроці.

Прийом «Привітання»

Можна встати позаду учнів і привітатись з ними. Можна попросити учнів привітатись одним з одним ланцюжком. Можна провести імітацію: вітання лев’ячим ревом, кукуріканням півня, гавканням собаки… Можна здійснити мовчазне привітання по колу тощо.

Таблиця 4.1

Методичні прийоми етапів уроку

Початок уроку	·             привітання ·             мордашки	·                 кольори ·                 світлофор
Перевірка і актуалізація знань	·             самоперевірка ·             взаємоперевірка ·             ідеальне опитування ·             листок питань ·             літак	·                 ланцюжок ·                 пінк-бол ·                 СТОП ·                 марафон ·                 головомийка
Мотивація навчальної діяльності	·             мотиваційна бесіда ·             словесний портрет ·             Так - Ні	·                 асоціація ·                 цікаві питання
Вивчення нового матеріалу	·             лови помилку ·             охоронець часу	·                 фантастична додача
Повторення і закріплення знань	·             складні питання ·             аутотренінг ·             сніговий ком	·                 зашифрований текст ·                 Фома невіруючий
Домашнє завдання	·             шпаргалка ·             шифровка ·             своя опора	·                 фантазія ·                 ідеальне домашнє завдання
Завершення уроку	·             мор дашки ·             резюме	·                 аплодисменти ·                 «ОМ»

Розпочинати урок потрібно з психологічного налаштування на роботу.

Прийом «Мордашки» J K L

Учитель малює свій настрій за допомогою мордашки на дошці і пояснює його причини. Те саме, але без пояснення, просить зробити учнів на клаптику паперу і показати педагогу. Вчителю потрібно правильно відреагувати на загальний настрій дітей. Таким самим прийомом можна й завершити урок. Якщо веселих мордашок стало більше – урок був вдалим.

Прийом «Світлофор»

Подібний до попереднього, проте тут використовується кольори, які відображають психологічний стан дитини: червоний (збуджений стан), жовтий (важко визначити стан) і зелений (спокійний стан) колір. Даний прийом можна використати і при перевірці домашнього завдання або під час усного опитування. Тоді кольори набувають дещо іншого значення: червоний означає «Я не знаю (не готовий)», зелений – «Знаю (готовий)», жовтий – «Важко сказати (мені ще треба подумати)». Якщо учень постійно піднімає червону картку, то це повинно стати предметом пильної уваги педагога. Після уроку необхідно з’ясувати причини такої ситуації.

Особливо важливим моментом є входження в урок. Наприклад, розпочати урок можна у такий спосіб: «Спочатку ми усі разом отримаємо захоплення від глибоких знань про … (оголошується тема повторення або актуалізації знань), для чого проведемо маленьке опитування. Потім спробуємо дати відповідь на питання … (оголошується тема уроку у питальній формі). Після цього потренуємо мозок – розв’яжемо деякі проблемні завдання і витягнемо з тайників пам’яті дещо дуже цінне. Завершимо урок аплодисментами на честь відкриття, яке ми, сподіваюсь, зробимо!»

4.2 Перевірка і актуалізація знань

Перевірка знань – самий складний етап уроку тому, що чинить сильне емоційне навантаження на дитину. Зламати дитину легко, заставити без примусу працювати – надзвичайно важке завдання. Під час перевірки дитина повинна відчути ситуацію успіху, незважаючи на рівень її підготовки до уроку та навчальні можливості.

Прийом «Самоперевірка» G

Даний прийом спрямований на те, щоб з’ясувати наскільки дитина опанувала матеріалом попередньої теми. Учням дається час до 10с і вони в письмовій чи усній формі повинні дати відповідь на питання: «Яке б питання я хотів би задати собі?».

Прийом «Взаємоперевірка» C

Учні працюють в парі. Спочатку вони задумують питання, а потім задають один одному. Клас працює ланцюжковим способом за рядами. Відповіді учнів може оцінювати педагог, а можуть і самі школярі. Система оцінювання «+» чи «-».

Прийом «Ідеальне опитування»

Чи можна перевірити знання учнів без опитування? Можна! Спробуйте оцінити учнів наступним чином. Запитайте в учнів: «Хто вважає, що знає матеріал попереднього уроку на 12 балів? на 11 балів? І т.д. виставте ті оцінки, які собі виставили самі учні. Чим не ідеальне опитування? Кажуть, що хорошого – трішечки, а ідеального – ще менше! Даний прийом варто застосувати усього 2-3 рази на рік.

 Прийом «Листок питань» +

Учні на листку паперу повинні самостійно написати 10 питань до матеріалу попередньої теми (підручником користуватися не можна). На перших етапах оцінює учнів вчитель, пояснюючи принципи оцінювання. Через деякий час оцінювати можуть й учні класу.

Прийом «Літак» Q

Роботу учнів можна організувати двома шляхами: індивідуально чи в групах. Спочатку учні виготовляють паперового літака, на крилах якого записують своє питання. Потім запускають у певному напрямку. До кого літак долетить, той і відповідає на питання.

Прийом «Ланцюжок»

Учні працюють за ланцюжком по рядах. Варіантів опитування може бути багато:

1.       гра в слова – наприклад: біосфера – анабіоз – зоофаг – гідро біонт – ботане – і т.д.;

2.       питання – відповідь та інші.

Прийом «Пінк-бол»

Для організації опитування за даним прийомом потрібний м’ячик для тенісу. Тому ще цей прийом можна назвати «Я – тобі, ти – мені». Учень задає питання і кидає м’ячик тому однокласнику, який має відповідати. Якщо учень не може відповісти, то м’ячик вертається до автора питання і він його перекидає іншому. У цьому процесі може взяти участь і вчитель.

Прийом «СТОП!»

Учитель просить розпочати розповідь про… (оголошується тема розповіді).  Починає розповідь один учень, усі інші уважно слідкують. У будь який момент учитель перериває відповідь учня словом «Стоп!» і просить іншого учня продовжити.

Прийом «Марафон»

Перед опитуванням учитель ставить питання: «Хто бажає взяти участь в інтелектуальному опитуванні?». За 1 хвилину учень повинен дати відповідь на якомога більше питань, які задає вчитель.

Прийом «Головомийка»

Нагадує попередній, тільки питання задають учні, влаштовуючи «головомийку» своєму товаришеві.

Перелік прийомів можна продовжувати, проте не можна охопити усього арсеналу існуючих прийомів перевірки знань. Використовуючи той чи інший прийом чи метод, вчителю необхідно пам’ятати головне – не затягнути час на процес перевірки, не «заблукати» в потоці наукової інформації, не зійти з вірного шляху і опинитись в «потрібний час у потрібному місці» уроку.

4.3 Мотивація навчальної діяльності

Найкраще мотивацію здійснювати з постановки проблемного питання, з читання проблемної ситуації чи наукового факту, з проведення мотиваційної бесіди, постановки досліду, проведення експерименту, демонстрації відео фрагменту, ілюстрації книги чи відеопрезентації. Іншими словами, спектр методів проведення мотивації навчальної діяльності може бути дуже різноманітним.

Прийом «Мотиваційна бесіда»

Така бесіда представляє собою загадку, яку повинні відгадати діти. Факти у загадку вводяться поступово для того, щоб діти мали можливість розмірковувати. Наприклад, учням пропонується відгадати тварину: «Відгадайте мене:

-          Я не маю сталої температури тіла, а своїми кінцівками з масивними кігтями рию землю.

-          Ящірка.

-          Ні, не вгадав. Я маю голки.

-          Їжак.

-          Ні, не вгадав. Я лише згортаюся в шар, як їжак. Під голками в мене є буре хутро.

-          Дикобраз.

-          Ні, не вгадав, бо я маю видовжену морду як хоботок. Ним я знаходжу собі мурах і термітів.

-          Мурахоїд.

-          Знову не вгадав. Я відкладаю яйце і насиджую його.

-          Птах.

-          Ні, не вгадав. Я, як і птахи, не маю зубів і вушної раковини, маю воло і ковтаю камінці для перетравлення їжі. У мене всього 1 яєчник і насправді є клоака. В скелеті я маю воронячі кістки – коракоїди, але літати не вмію. Також я маю сумчасті кістки і виношую дитя в сумці.

-          Кенгуру..?

-          Ні, не вгадав. Мої діти мають роговий зуб, щоб пробити шкаралупу яйця і молочні зуби, які потім втрачають. Вигодовую по одній дитині молоком.

-          Єхидна.

-          Вгадав. Допоможи мені розібратись, хто я: плазун, птах чи ссавець?»

Після цього учням оголошується тема уроку або його частини.

Прийом «Словесний портрет»

Перед початком вивчення нової теми можна ознайомити учнів із портретом біологічного об’єкта, який учні повинні розгадати. Наприклад: «Ця тварина має яскраве забарвлення: чорне з жовтими плямами. Вона має хвіст. Температура тіла її нестала. На зиму впадає в оціпеніння. Її шкірні залози виділяють отруйну речовину, яка захищає тварину від ворогів. В Україні цей вид поширений в Карпатах (Саламандра плямиста).»

Прийом «Так – Ні»

Цей прийом може мати різну назву в арсеналі прийомів вчителя. Учитель загадує біологічний об’єкт чи явище, а учні повинні відгадати його, задаючи питання. На ці питання вчитель відповідає “так”, “ні”, “і так, і ні”.

Якщо питання буває некоректним або вчитель не хоче давати на нього відповідь, то тоді він коректно ухиляється або відмовляється від відповіді установленим жестом (похитати головою, помахати руками, схрещуючи їх перед собою тощо). Після того, як слово знайдене, повинно відбутись коротке обговорення питань: які питання були сильними? які слабкими і чому? Адже ми намагаємось цією вправою навчити учнів виробляти стратегію пошуку.

Проілюструємо проведення прийому на прикладі. Задумане слово «аутофагія».

Питання учнів	Відповідь	Коментар
1.        Це тварина?	Ні	Обидва питання слабкі
2.        Це рослина?	Ні
3.        Цей організм існує в природі?	Ні	Питання сильне і спонукає для подальших роздумів.
4.        Це штучний організм?	Ні	Питання середні, проте досить конкретні
5.        Це взагалі організм?	Ні
6.        Це біологічне явище?	Так
7.        Воно характерне для цілого організму?	Ні
8.        Для окремого органу?	Ні
9.        Воно характерне для клітини?	Ні
10.     Для окремої органели?	Так
11.     І т.д., доки не будуть аутофагія.

Прийом «Асоціація»

Наш мозок мислить асоціаціями. Тому проблему можна сформувати у вигляді асоціативного питання. Наприклад, на уроці перед учнями було поставлене запитання: «З чим у вас пов’язане (асоціюється) слово “жаба”?» Відповіді були такими:

-          Зелена.

-          Бридка.

-          Слизька.

-          Бородавчаста.

-          Квакає.

-          Відморожена.

За останньою відповіддю вчитель розпочав бесіду щодо явища оціпеніння у земноводних тварин.

Прийом «Цікаві питання»

Проблеми учням можна ставити різноманітні, та найголовніше – це форма формулювання проблеми. Учням завжди подобається розв’язувати цікаві питання. Наприклад: «Чи буває жабам влітку жарко, а взимку холодно?», «Хто плаває краще: пінгвін чи кит-касатка?», «Чи може тварина не їсти у дорослому стані все своє життя?», «Чи можна загорнутися двічі у власну шкіру?» і т.д.

4.4 Вивчення нового матеріалу

Вивчення нового матеріалу – найважливіший момент уроку. Проте, детально на ньому зупинятись не будемо. Уся різноманітність методів і методичних прийомів, які можна використати під час вивчення нового матеріалу описана в книзі  Т.Руснак «Методи навчання біології». Але окремі педагогічні прийоми стануть у нагоді вчителям тоді, коли зацікавленість предметом на уроці починає  знижуватись.

Прийом «Лови помилку»

Учні попереджаються про те, що під час пояснення вчитель навмисно допустить помилки. Маючи перед собою текст підручника, вони повинні знайти ці помилки. Матеріал для пояснення повинен містити багато вже відомої інформації, щоб учням було легше орієнтуватись.

Прийом «Фантастична додача»

Після пояснення, слід перед учнями поставити задачу: «Що трапиться, якщо …?» Вчитель може перенести рослину і тварину на фантастичну планету або змінити її умови існування на Землі, змінити щось у будові чи функціях біологічного об’єкта, змінити параметри його існування тощо. Наприклад: «Середньорічна температура Антарктиди понизиться ще на 10 градусів. Що ще зможуть «вигадати» пінгвіни, щоби вижити за таких умов?».

Прийом «Охоронець часу»

Стосується учнів, які тривалий час були відсутніми на уроці, а тому їм може бути не ньому не цікаво. Вчитель просить учня записувати на листочку паперу час, коли починається новий етап уроку. Наприклад: усне опитування – 11.05, пояснення теми – 11.15, самостійна робота з підручником – 11.23, робота в групах – 11.30, оголошення домашнього завдання – 11.43. В цьому прийомі є свій позитив: вчитель може звірити хронометраж реального уроку зі своїм планом: де затягнуто час і чому? Чого не потрібно було робити?

4.5 Повторення і закріплення знань

Етап повторення і закріплення знань учнів на уроці викликає у вчителів неоднозначне ставлення до нього. Досить часто на нього просто не вистачає часу. Краще за все здійснювати поетапне закріплення знань, а в кінці уроку провести коротке повторення. Можна використати прийоми перевірки знань.

Прийом «Фома невіруючий»

У ролі Фоми виступає вчитель. Учням пропонується дати відповідь на поставленні питання, проте вчитель постійно збиває їх з толку реплікою «Не вірю». Такий прийом перевіряє міцність і впевненість в знаннях учнів, отриманих на уроці.

Прийом «Складні питання»

Учням пропонується переглянути матеріал уроку за параграфом підручника, власними записати у зошитах і поставити вчителю ще раз для короткого пояснення складні питання теми.

Прийом «Аутотренінг»

Учні закривають очі. Вчитель читає невеличкий текст з вивченої теми і просить 5-6 учнів повторити його по пам’яті. Потім учні відкривають очі і повторюють те саме з відкритими очима, маючи перед собою текст. Потім знову закривають очі і повторюють текст.

Прийом «Сніговий ком»

Цей прийом краще застосовувати в групах з 4-х і більше учнів, а іноді і з цілим класом. Групі пропонується розповісти текст, скласти оповідання за вивченим на уроці, але таким чином, щоб кожний учень по-черзі виказував лише одне слово. Оповідання розвивається по колу, головне при цьому дотримуватись темпу роботи (для цього необхідний метроном). Досить часто оповідання приймає чудернацький зміст, тому час від часу потрібна корекція вчителя.

Прийом «Зашифрований текст»

Текст складається з окремих складів, які розкидані на листку папера. Цифрою позначено перший і останній склад слів. Учням необхідно із складів скласти слова, а з слів речення. В прийомі необхідно використовувати спочатку 1-2 простих речень (краще визначень термінів, висловлювань вчених), а потім дійти до 5-и таких речень.

4.6 Домашнє завдання

Оголосіть війну одноманітним домашнім завданням типу «вивчити параграф», «прочитати текст підручника» та подібним до них. Домашні завдання повинні стати захоплюючою творчою справою: від складання кросвордів, метаграм і логогрифів до індивідуальних і колективних проектів.

Прийом «Шпаргалка»

Учням пропонується вдома написати шпаргалку до тексту параграфа, висуваються й певні вимоги до її написання. Таку шпаргалку можна буде використати під час опитування самим учнем, його товаришем, або виставити на «Конкурс кращих шпаргалок».

Прийом «Шифровка»

Прийом передбачає, щоб учні за допомогою відомих або придуманих значків-сигналів зашифрували частину тексту параграфа або додаткової літератури. На наступному уроці учні виступлять як дешифрувальники, розшифровуючи придумані товаришами шифровки.

Прийом «Ідеальне домашнє завдання»

Вчитель не задає ніякого домашнього завдання, лише пропонує виконати вдома роботу за їх власним бажанням і розумінням.

Прийом «Своя опора»

Прийом об’єднує прийоми шифрування і укладання шпаргалок. Фактично – це створити опорний конспект теми уроку чи тексту параграфа, використовуючи знаки, символи і слова.

Прийом «Фантазія»

Учням пропонується придумати фантастичне оповідання про біологічний об’єкт на основі вже відомих наукових фактів.

4.7 Завершення уроку

Завершення уроку чимось нагадує його початок. Проте акценти робляться вже на релаксацію.

Прийом «Мордашки» J K L

Він уже описаний в частині «Початок уроку».

Прийом «Резюме»

Учні усно чи письмово відповідають на серію запитань щодо їх ставлення до уроку. Учням ставляться, наприклад, такі питання:

1.       Що сподобалось на уроці?

2.       Що не сподобалось на уроці?

3.       З чим виникли утруднення і чому?

4.       Оціни себе за 12-бальною системою і обґрунтуй свою оцінку.

5.       Оціни так само вчителя.

Краще за все резюме проводити один раз на місяць.

Прийом «Аплодисменти»

Вчитель просить учнів висловити свої почуття до проведеного уроку аплодисментами. Чим гучніше аплодисменти, тим кращий був урок.

Прийом «ОМ»

Коли людина намагаєтесь досягнути повного розслаблення, завжди виникають випадкові думки, що заважають їй це зробити. Для розслаблення тибетські монахи видають дивовижні протяжні звуки “ОМ”. У філософії індусів цей склад священний і наповнений енергією Всесвіту. Вони починають з протяжного глибокого “О-О-О” і завершують звуком “М-М-М”. “ОМ” – це початок світотворення. Цей звук називають ще складом з трьох складових: [о],[м], а третій звук – це тиша, з якої лунає “ОМ”. Вчитель пропонує учням закрити очі і відчути дивовижність складу «ОМ».

В арсеналі педагогічних прийомів кожного педагога можна віднайти цінний дидактичний пласт. Описані вище прийоми – це дрібна крупиця величезного досвіду педагогічних знахідок. В поданій нижче таблиці 4.2 зроблена спроба планування уроку, де прийоми і окремі методи по суті є елементами педагогічного конструктора.