Цікаві факти про кенгуру
● В Австралії вони добре адаптувалися до життя в різних умовах, їх часто бачать у громадських парках, садах і навіть на полях для гольфу.
● Слово «кенгуру» походить від «kanguroo» або «gangurru» назви цієї тварини мовою аборигенів Австралії.
● Кенгуру — травоїдні ссавці, які вживають у їжу велику кількість різної зелені: траву, пагони, листя дерев і чагарників. Більшу частину вологи тварини беруть із їжі, тому можуть довгий час взагалі не пити воду.
● Кенгуру досягають довжини від 1 до 3 метрів і можуть важити від 18 до 100 кілограмів, залежно від різновиду. Східний сірий кенгуру найважчий серед сумчастих, а великий рудий кенгуру найбільший за розмірами.
● Задні лапи і ступні кенгуру набагато сильніші й довші ніж передні. Також у них м’язисті довгі хвости, дуже товсті біля основи, які дають змогу утримувати рівновагу і спрямовувати рух під час стрибків.
● Якщо говорити про стрибки, то кенгуру є єдиним великим звіром, який стрибає під час пересування. Спираючись на хвіст як на жердину, ця тварина може стрибнути на 10–12 метрів у довжину, пролітаючи над гладдю степу на висоті приблизно двох метрів і досягаючи швидкості приблизно 60 кілометрів на годину.
● Як і в корів, у кенгуру шлунок складається з декількох камер, що дає змогу добре перетравлювати їжу. Вони відригують траву й листя, пережовують їх повторно перед тим, як остаточно заковтнути. Також у кенгуру особливі зуби: корінні зуби регулярно випадають, а на їх місці виростають нові.
● Залежно від розміру всіх кенгуру можна розділити на три групи, щурячі, або кенгурові щури (найменші), валлабі (середні за розміром) і гігантські (найбільші). Найбільшими є великий рудий і гігантський сірий кенгуру.
● Кенгуру дуже соціальні тварини. Вони часто живуть у групах зграях, які складаються від 10 до 100 особин. Самці влаштовують бійки за домінантний статус.
● Якщо кенгуру відчуває небезпеку, він попереджає всю зграю гучними ударами ніг об землю. Вони також можуть видавати різні звуки, ніби хрюкання, чхання, шипіння і клацання.
● Кенгуру належать до Інфракласу сумчастих. Ці тварини відрізняються тим, що народжують дитинчат недорозвиненими, але вони продовжують розвиватися в особливій шкірній сумці на животі матері. Самиця кенгуру народжує один раз на рік після всього 1 місяця вагітності. Дитинча при народженні має розмір приблизно 2 см. Крихітний і сліпий малюк тут же переповзає в сумку матері, де продовжує розвиватися ще від 6 до 8 місяців. У сумці є сосок, до якого дитинча прикріплюється ротом. Малюк такий слабкий, що не може смоктати самостійно, тому мати впорскує йому в рот молоко скорочуючи спеціальні м’язи. Через чотири місяці кенгуру може самостійно пересуватися, але в разі небезпеки повертається в сумку матері, поки остаточно не подорослішає. Дитинчата які вже підросли, висовують морди із сумки й починають оглядати околиці за кілька тижнів до того, як покинуть сумку.
● В основних видів кенгуру немає серйозного ризику зникнення, проте популяції скорочуються через розвиток сільського господарства, втрати місця існування, пожеж і полювання.
● У кенгуру хороший слух, і, як і кішки, вони нащурюють вуха і вловлюють найтихіші звуки.
● Спраглий кенгуру здатний добути собі воду, виривши яму завглибшки до 1 м.
● Дорослі великі кенгуру здатні за себе постояти, адже удар їх задньої лапи легко проломить череп, а своїми кігтями вони здатні розпороти животи собакам і навіть людям.
● В Австралії водії часто потрапляють у ДТП через те що кенгуру вистрибують на дорогу, тому вони прикріплюють на свої авто «кенгуру відбійники» або «кенгурятники». Кенгурятники встановлені також практично на всіх вантажівках, оскільки вони часто їздять вночі за містом.
Немає коментарів:
Дописати коментар