На землю білка спускається неохоче, хіба що за подарунками. Більшу частину свого життя вона проводить на деревах. Там вона і відпочиває. Місцями для її відпочинку можуть бути дупло, кубло великої птиці, найчастіше ворони, сороки або яструба. Але окрім таких випадкових притулків, кожна білка має звичайно, а взимку обов'язково, свій постійний будинок, нею самою побудований у вигляді гнізда. Гніздо це нагадує вороняче і знизу виглядає як безладна купа гілок, але на відміну від воронячого зверху прикрите плоским дахом і являє собою щось на зразок кулі з двома виходами - головним і запасним. Всередині гніздо надзвичайно старанно вистелено сухими листям і мохом.
Цікаво також те, як білка робить свої запаси. Всім відомо, що хом'яки, наприклад, влаштовують у відгалуженнях своїх нір спеціальні комори для зберігання запасів зерна на зиму. Тому, бачачи, як білка бере в лапки горіх або жолудь, бігає з ним якийсь час, а потім закопує його в мох або в землю, всі думають, що це також приклад передбачливості і запасливості. Однак більш точні дослідження показали, що така поведінка може бути етапом становлення у білки хом’якових інстинктів, але на сьогодні й мови бути не може про будь-яке біологічне значення таких запасів, так як білка ховає тільки те, що відразу з'їсти не може, де попало і дуже рідко знаходить все згодом.
Розповідають також, що білка сушить гриби, розвішуючи їх на гілках дерев, однак і це не було підтверджено жодним серйозним дослідником, так що такі спостереження могли бути просто випадковими.
У білки є безліч ворогів, які регулюють щільність білячого населення. До них відносяться перш за все великі хижі птахи, особливо нічні, на чолі з пугачами. Але все б нічого, якби не лісова куниця, яку слід вважати ворогом номер один. Від пернатого хижака білка ще може якось захиститись, до речі, досить кумедним способом: у разі нападу вона починає гру в хованки - біжить вгору по стовбуру, як завжди по спіралі, періодично ховаючись за стовбуром від очей хижаків. Той змушений летіти по колу більшого діаметра і програвати в часі. Більше шансів мають нічні хижаки, які можуть раптово напасти на сплячого звіра.
А ось ще одна цікава деталь з життя білки. У Східному Сибіру спостерігали походи великих груп цих гризунів в пошуках багатих кормом лісів. Іноді це величезні натовпи, що тягнуться на багато кілометрів, причому їх не зупиняють навіть широкі річки, які вони перепливають, як флотилія вітрильників, задерши вгору пухнасті хвости.
Сміливість і довірливість білок іноді межує з нахабством. Наприклад, достатньо відомим став один яскраво-рудий розбійник, який намагався обібрати гуляючих парком городян раніше за інших білок. Він швидко обшарював кишені, сумки та дитячі коляски, і якщо оброк виплачувався недостатньо розторопно, кусався. Зараз таких нахаб все менше, можливо тому, що горіхи нам не по кишені
Немає коментарів:
Дописати коментар