ОПИС ДОСВІДУ

ДО НАЙКРАЩОГО УРОКУ ВЧИТЕЛЬ ГОТУЄТЬСЯ ВСЕ ЖИТТЯ

Опис досвіду

Сучасна правова освіта неможлива без дослідницької роботи учнів. Проте широке застосування навчально-дослідницької роботи з правознавства і суспільно-гуманітарних предметів у школі ускладнюється відсутністю розробленої методики.

         Головна ідея моєї роботи: сформувати власну систему  проектно-дослідницької діяльності з учнями, поєднавши всі відомі ідеї та методики дослідницької діяльності.

Мета моєї роботи:  узагальнити власний досвід  та дослід вчителів-новаторів з використання дослідницької діяльності на уроках правознавства і в позашкільній діяльності.

Завдання :

·        Вивчити психолого-педагогічну і методичну літературу з теми дослідження;

·        Розробити систему ефективних методичних умов активізації дослідницької діяльності учнів;

·        Узагальнивши всі існуючі  методики роботи над дослідницьким проектом, створити технологію здійснення НДР;

·        Визначити перспективи подальшої роботи.

Виконання даних завдань допоможе сформувати власну систему  проектно-дослідницької діяльності з учнями, підвищити якість викладання правознавства на уроках  і в позакласній роботі .

        Формування і розвиток творчої активності учня розглядається як пріоритетний напрямок у діяльності сучасних шкіл. Здатність самостійно працювати – якість, яка необхідна учням у майбутньому. Пошукові, науково- дослідницькі проекти та експериментальні освітні проекти учнів  стимулюють їх пізнавальну та творчу активність, сприяють самоствердженню та самореалізації.

Проблема формування творчої особистості , та розвитку її творчої активності в процесі дослідницької та пошукової діяльність учнівської молоді стала об’єктом  вивчення багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених – В.В. Алфімова, С.Л. Бєлих, О. Губенка, Л.І. Ковбасенко,  О.В.Леонтович, В. Моляко, Є.С. Полат, О.С. Обухов, М.Б Романовська та інших. 

                  Сучасні психолого-педагогічні дослідження презентують науково-дослідницьку, пошукову, експериментальну діяльність учнів як   процес включення особистості в самостійний  пошук, обробку  та  дослідження інформації, формування на її підставі фундаментальних знань, умінь , навичок пізнавальної та творчої діяльності, який здійснюється під керівництвом педагога і передбачає наявність основних етапів, характерних для наукового дослідження .Є три «кити»,на яких тримається дана технологія: самостійність, діяльність, результативність.

З чого починати дослідницьку діяльність? На мій погляд, із здивування, зацікавленості під час навчання. Тому саме оптимізація уроку, посилення його пізнавального і виховного потенціалу, стимулювання навчально-пізнавальної активності і самостійності учнів у навчально-виховному процесі є основним у моїй діяльності. Хочу зазначити, що без відповідного рівня пізнавальної активності учнів не може бути належним засвоєння ними знань, умінь та навичок інтелектуальної пізнавальної діяльності. Тому проблема стимулювання пізнавальної активності і самостійності учнів під час навчання може знайти своє розв’язання за умови застосування інноваційних  педагогічних технологій під час уроків і в позаурочний  час.

    Останнім часом деякі дидактики відмічають три рівні дослідницької діяльності учнів. На першому рівні вчитель сам ставить проблему і пропонує шляхи її вирішення. Вирішує проблему учень самостійно. На другому рівні – вчитель ставить проблему , а учень знаходить  методи  вирішення. На вищому, третьому рівні постановка проблеми, вибір методів, розробка рішення здійснюється учнем самим.   

Для  реалізації  будь – якого  дослідження , необхідно дотримуватись певних вимог:

1) наявність освітньої проблеми, складність та актуальність якої відповідає навчальним запитам та життєвим потребам учнів;

2) дослідницький характер пошуку шляхів розв’язання проблеми;

3) структурування діяльності відповідно до класичних стадій проектування;

4) моделювання умов для виявлення учнями навчальної проблеми( постановка, дослідження, конструювання підсумкового проекту, публічний захист);

5) творча активність учнів;

6) практичне значення результатів діяльності та готовності до його застосування.

      Творчу діяльність учнів реалізую через різні форми пошукової, науково - дослідницької роботи, а саме:

-         загальношкільні форми дослідницької діяльності (наукові  конференції, круглі столи, участь у конкурсах, олімпіадах);

-         групові форми дослідницької діяльності ( проблемні учнівські семінари, проектна діяльність, творчі лабораторії )

-         індивідуальні форми науково - дослідницької діяльності ( індивідуальні

          дослідження, конкурс науково –дослідницьких робіт)                           

    Слід зазначити, що учням надаються широкі можливості для активної творчої участі в навчально – науковій, індивідуальній, груповій та загально- шкільних формах діяльності. Зміст діяльності в будь-якій із вищеназваних форм направлений на задоволення індивідуальних, творчих, естетичних потреб учнів.

    У процесі цієї роботи в учнів в урочній і позаурочній діяльності формуються базові науково-дослідницькі уміння і навички:

- інтелектуальні: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та систематизація,  постановка проблем і висунення гіпотези, пошук і  використання аналогій та др.;

- практичні : робота з нормативно - правовими актами, додатковою літературою;

- самоорганізації та самоконтролю: планування роботи, раціональне використання часу і перевірка результатів.

     Значення дослідницьких робіт учнів важливе у різних напрямках:

-         педагогічному (становлення особистості учня – дослідника);

-         науковому (цікаві й важливі наукові результати);

-         практичному (створення презентацій, електронних бібліотек, посібників, відео роликів); 

-         просвітницькому (лекторії, усні журнали для молодших школярів).

        Діти бачать перспективу особистісного розвитку, у них формуються своєрідні ідеали, виникає необхідність у науковому пізнанні і дослідництві.

                 Пошукові, проектно - дослідницькі, науково –дослідницькі  проекти, у яких беруть участь учні – надійний шлях пізнання кожною дитиною своїх творчих можливостей, запорука розвитку інтелектуальних здібностей та пізнавальної активності особистості, шлях до самоствердження та самореалізації, а досить часто і професійного самовизначення. Але ефективною дослідницька  діяльність буде тільки тоді, коли вона буде використовуватись систематично, тільки у різних її варіантах.

      Дослідницький підхід у навчанні дозволяє, не збільшуючи кількості фактів, правил, констант,  необхідних учню для  запам’ятовування, підготувати його до майбутнього життя таким чином, що вибір  місця роботи чи зміна професії проходили б безболісно, у максимально  короткий час. Саме дослідницький підхід у навчанні є дієвим інструментом в організації особистісно – зорієнтованого навчання.        

        Роботу з формування інтелектуальних умінь і навичок, навичок самостійної дослідницької діяльності я  здійснюю, головним чином, на уроках . Цьому сприяють і сучасні технології.

            Для того щоб зробити урок інструментом  формування правової свідомості учнів,  необхідно залучити учнів до спільної діяльності, включити їх у ситуацію аналізу, осмислення реальних життєвих явищ, надати урокам практичного значення.

              Для цього у своєї  педагогічній практиці, на уроках я використовую різні  методи, прийоми і засоби навчання правознавства, раціональне використання яких дає можливість активізувати самостійну роботу учнів на уроках і перейти від репродуктивного  рівня використання знань до реконструктивного.

       Самостійну роботу учні  можуть  виконувати  як індивідуально, так і об’єднавшись у групи. Важливу роль відіграє робота з документами на уроках. Учні більше зацікавлюються  темою, коли починають вивчати документ, оцінювати його значення. Робота з документами постійно ускладнюється. Активного, творчого характеру вивченню джерел додають проблемні завдання, постановка питань, що вимагають аналізу матеріалу, його оцінки. У такій формі вдосконалюються вміння аргументувати свою  думку, вислуховувати протилежні погляди і ставитись до них терпимо, а головне - почати своє дослідження.

                Тому, на мій погляд,  певний рівень дослідницьких компетентностей формується в процесі урочної роботи за умови використання вчителем різних видів дослідницьких завдань, проведення практичних робіт. Таким чином, формування дослідницьких навичок сприяє розвиткові зацікавленості учнів як предметом, так і пошуковою діяльністю з на різних етапах уроку.

          Велику популярність у правовій освіті набула проектна діяльність.

Це один  з методів, що підвищує творчу активність учнів,  передбачає навчання через відкриття, розв’язання проблемних ситуацій.

              Однією із задач методу проектів є формування та розвиток пізнавальної активності учнів. Школярі самі залучаються в активний пізнавальний процес, самостійно формулюють навчальну проблему, здійснюють збір необхідної інформації, планують варіанти рішень. Кінцевим продуктом проектної діяльності може бути письмовий звіт, доклад, стаття, фільм, презентація, виставка. 

Проектна робота дозволяє провести комплексну оцінку знань та вмінь як групи в цілому, так і оцінити індивідуально кожного учня  в залежності від його реальної участі в колективній роботі.

       Дослідницька діяльність доцільна в навчально – виховному процесі.  Проте досягти високого рівня дослідницьких компетентностей учні можуть лише за умов об’єднання урочної та позакласної роботи з предмета.

       Таким чином, одним з головних завдань розвитку пізнавальної діяльності творчої особистості в навчально –виховному процесі є організація пошукової  науково-дослідницької діяльності. 

     Робота по формуванню інтелектуальних умінь і навиків при вивченні правознавства, має здійснюватись, головним чином, на уроках. Цьому сприяють і сучасні інтерактивні технології. Дослідницька діяльність  сприяє кращому засвоєнню матеріалу. Крім того,  дослідницька діяльність учнів допомагає  підвищити престиж знань, загальної культури, удосконалення навиків учбової роботи, формує системність і глибину знань, критичне мислення, збагачує соціальний досвід.

     Формуючи творчу особистість, вчитель повинен керувати діяльністю школярів, аналізувати, надавати їй бажаного напрямку та оцінювати її, разом з тим, він повинен аналізувати і свою діяльність – від змісту й способів постановки завдань залежить характер діяльності учнів, а це визначає процес і зміст формування особистості. Тому вчитель повинен: використовувати різноманітні форми і методи урочної і позаурочної діяльності;  застосовувати інтерактивні та інформаційні технології, займатись дослідницькою  та експериментальною діяльністю, постійно займатись самоосвітою. Це дає можливість вчителю перетворитись із носія знань та інформації в організатора діяльності, консультанта і колегу по вирішенню проблеми, здобуттю необхідних знань з різних джерел. Робота над дослідницьким або пошуковим проектом дає можливість разом з учнями  перетворити  освітній процес з нудної примусової роботи в результативну творчу   роботу.