РОЗРОБКИ УРОКІВ - 6 клас (1-19)

РОЗРОБКИ УРОКІВ - 6 клас
Урок 1
Рослина – живий організм. Органи рослин. 
Мета.
Освітня. Сформувати знання учнів про рослин, як складових частин органічного світу планети та основних продуцентів органічної сировини; ознайомити з їхньою загальною будовою, різноманітністю та безмежними взаємозв’язками із довкіллям; намагатися створити в учнів цілісні уявлення про рослину, як єдине ціле.
Розвиваюча. Розвивати уміння працювати з різнорівневими завданнями; уміння порівнювати, виділяти головне та робити відповідні висновки.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до оточуючого середовища, а саме до рослинного світу, що знаходиться від кожного з нас на відстані подиху, погляду, витягнутої руки; виховувати охайність і чіткість ведення записів у зошитах.
Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Місце уроку в навчальній темі. Перший у темі.
Методи і методичні прийоми:
Інформаційно-рецептивні:
а) словесний:  розповідь та пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником;
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН (електронні матеріали, відео).
 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань,   робота з роздатковим матеріалом.
Репродуктивний
 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
Проблемно-пошуковий: постановка проблемних запитань.
 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення, виконання тестів.
Інтерактивні: мозаїка, коло ідей, синтез думок.
Когнітивні: метод вживання (емпатії), метод фактів 
Креативні: метод образної картинки, збір ідей та думок
Сугестивний: застосування картин, фото, віршів.
Релаксопедичний: фізкультхвилинка.
Міжпредметні зв’язки: природознавство, література, музичне та обр.мистецтво.
Матеріали та обладнання: живі рослини, схеми, малюнки, таблиці, слайди, гербарій.
Основні поняття та терміни: рослинний світ, флора, орган рослини, молода рослина, проросток, вегетативні органи, генеративні органи.
ХІД  УРОКУ
І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.
Розминка. Протягом 1 хвилини учні по черзі називають всі терміни і поняття вже вивчені у попередніх темах «Клітина», «Одноклітинні організми». 
Знайти пару.
1. Клітина               А. Грип.
2. Хлоропласти       Б. Хламідомонада.
3. Бактерії               В. Цитологія.
4. Водорості            Г. Фотосинтез.
5. Епідемія               Д. Кишкова паличка
ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Конкурс " Рослинної краси”. Після чого учні повинні підійти до теми даного уроку.
Одного разу струнка берізка запропонувала влаштувати конкурс рослинної краси. Але кожна рослина була по-своєму особлива. І тоді вирішили: нехай кожна рослина покаже свій найдосконаліший орган.
Береза. Подивіться, яке в мене гарне стебло – високе і рівне. По ньому тече солодкий березовий сік, він живить мої листочки.
Будяк. Це ще невідомо, чи розпустяться твої листочки. Адже люди можуть надрізати твою кору, щоб набрати соку. А от мене ніхто не чіпатиме, Мої гарні, великі, колючі листки всі обминають десятою дорогою, Мої яскраво-рожеві квіти – найкращі!
Дуб. Про що гомоните? Хизуєтесь своїми органами. То я вам скажу: такого міцного коріння як у мене, годі й шукати. За товщиною стовбура і шириною крони я – чемпіон!
Ялина. Візьміть і мене до конкурсу. Адже я маю такі красиві листочки-голочки. Вони в мене і взимку і влітку зелені. Я – улюблене дерево малят і всіх людей на Новий рік.
Полуниця. Не знаю як ти, а я насправді улюблениця малят. Мої соковиті плоди-сунички знають усі. І я їх не ховаю під свої листочки, і діти, і дорослі легко їх знаходять.
ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.
Довго можуть сперечалися рослини, давайте їм допоможемо.
Розповідь-пояснення про вегетативні органи:
1.Корінь.
2.Пагін: а) стебло;   б) листки;   в) бруньки.
Розповідь-пояснення про генеративні органи:
1.Квітка.
2.Плід.
3.Насіння.
Рослина – цілісний організм (Можна використати мою презентацію "Органи рослин")
ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.
Заповнити схеми.
Розробки уроків з біології 6 кл. до теми "Рослини" (1-5 уроки)
V. Узагальнення та систематизація знань.
Учні зачитують повідомлення про найбільші органи рослин планети: 
-верблюжа колючка має корінь довжиною 25 м;
-коренева система секвої гігантської займає площу 1-1,5 га;
-листки пальми тейсманії з Бірми мають довжину 3 м і слугують людям парасольками;
-найбільша квітка у тропіках рафлезія Арнольді з діаметром 1 м і масою 7 кг, а також запахом затхлого м’яса.
VІ. Підведення підсумків уроку.
VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.
Урок 2
Фотосинтез як характерна особливість рослин. Живлення рослин (мінеральне, повітряне). Дихання рослин.
Мета.
Освітня. Ознайомити учнів з основними процесами життєдіяльності рослин: живлення, дихання, фотосинтезу. Розкрити суть цих процесів та взаємозалежність між ними.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати процеси життєдіяльності рослин та робити відповідні висновки; розвивати критичне та логічне мислення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища. 
Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.
Методи і методичні прийоми:
Інформаційно-рецептивні:
а) словесний:  розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань.
Репродуктивний. 
 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
Проблемно-пошуковий: постановка проблемного питання.
 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
Інтерактивні: робота в малих групах, карусель
Когнітивні: метод символічного бачення, метод порівняння
Креативні: метод «якби», метод гіперболізації
Візуальний: складання схем.
Сугестивний: застосування віршів та синквейнів про функції рослин.
Релаксопедичний: фізкультхвилинка.
Міжпредметні зв язки: природознавство, хімія, математика.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: метаболізм (обмін речовин), фотосинтез, хлорофіл, автотрофне і гетеротрофне живлення, дихання рослин, транспірація.
ХІД  УРОКУ
І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.
Повторення знань про рослину як живий організм та органи рослини у вигляді діалогу. Учні працюють у малих групах попарно. Одні задають запитання – інші відповідають. Більший бал отримують, звичайно, ті пари, які дадуть змістовніші відповіді.  
ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Поставити проблемне запитання:
-Чи можемо ми побачити як дерева чи квіти дихають, як вони живляться? Якщо ми  не бачимо, як вони дихають або живляться, то можливо вони не дихають і не живляться взагалі?
ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.
Процеси дихання і фотосинтезу зовсім різні та водночас нерозривні і необхідні для рослин і всього живого, наприклад, для нас із вами. Маєте сумнів, слухайте:
-зелені рослини – наші годувальники, але вони дають харчі не лише нам, а й тваринам;
-учені переконані, що весь кисень повітря був утворений протягом мільйонів років саме зеленими рослинами; 
-учені стверджують, що зелені рослини за рік утворюють близько 150 млрд. т органічних речовин і виділяють понад 200 млрд. т вільного кисню;
-якби не було б рослин, поверхня Землі нагадувала б поверхню Місяця: гострі скелі, рівнини з камінням і кратери вулканів.
Розповідь про хлорофіл: рослини вдягають нашу планету в чудове вбрання – зелений колір, який залежить від наявності речовини, яка зветься хлорофілом. Хлорофіл – зелений пігмент, що міститься у хлоропластах листків. Ч.Дарвін назвав хлорофіл "найцікавішою з органічних речовин”.
Розповідь про те, як відбувається фотосинтез: у хлоропластах, де є хлорофіл, з неорганічних сполук (води і вуглекислого газу), з допомогою світла утворюються органічні речовини – вуглеводи (глюкоза,  крохмаль) – і виділяється кисень.
Фотосинтез – у перекладі означає "створення за допомогою світла”, бо з грецької фотос – світло, а синтез – поєднання. У процесі фотосинтезу рослини самі собі створюють "їжу” (автотрофне живлення). Цей процес відносять до асиміляції (анаболізму) – процесу утворення з простих речовин більш складних.
Дихання – газообмін між рослиною і середовищем, поглинання кисню та виведення вуглекислого газу. Дихання – це процес окислення органічних сполук, їх розклад на простіші речовини. Його відносять до дисиміляції – розпаду складних речовин, з яких побудоване тіло, на простіші..
Живлення – процес постачання клітинам поживних речовин, їх переробка та засвоєння. Зелені рослини – автотрофи, а тварини і людина – гетеротрофи. Тому живлення у рослин і складається із грунтового та повітряного.
Транспірація – це  ще одна досить важлива функція рослин – випаровування води листками. Вона напряму пов’язана з усіма іншими. Завдяки саме їй рослина має здатність не перегріватися і вижити в усі сезони.
ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.
Провести ігровий момент, де головними дійовими особами будуть складові частини:
-  фотосинтезу (хлорофіл, світло, вода, кисень, вуглекислий газ);
-  дихання (кисень, вуглекислий газ, день, ніч);
- живлення (повітря, грунт, поживні речовини).
V. Узагальнення та систематизація знань.
Скорочений запис фотосинтезу:
                                                        хлорофіл
Вуг.газ + вода + енергія Сонця ======= вуглеводи + кисень.
Обговорення притчи:
-Одного разу зібралися гетеротрофи і почали міркувати, як стати незалежними від автотрофів, тобто зелених рослин. Як самим навчитися виробляти органічні речовини? Відправили гетеротрофи посильного на "зелену кухню”. Він довго спостерігав, розпитував і врешті-решт приніс рецепт: "Візьміть скільки загодно повітря, сонячного світла і цілу річку чистої води. Трішки попрацюйте і, органіка готова.” Гетеротрофи подумали, що зелені рослини глузують з них, і бажання самостійно створювати органіку зникло. 
-Чи глузувади зелені рослини, чи правда все?
VІ. Підведення підсумків уроку.
VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.
Урок 3 
Тканини рослин
Мета.
Освітня. Продовжити формувати знання про будову та життєдіяльність рослин; вивчити основні тканини рослин, встановити залежність між їх будовою і функціями.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати будову тканин рослин між собою та функції, які вони виконують; розвивати критичне мислення; уміння логічно мислити і робити відповідні висновки.
Виховна. Виховувати любов до природи та краси навколишнього світу.
Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.
Методи і методичні прийоми:
Інформаційно-рецептивні:
а) словесний:  розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань.
Репродуктивний. 
 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
Проблемно-пошуковий: постановка проблемного питання.
 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
Інтерактивні: займи позицію, мікрофон
Когнітивні: метод образного бачення, метод порівняння
Релаксопедичний: фізкультхвилинка.
Міжпредметні зв язки: література, природознавство.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: твірна тканина, покривна тканина, провідна тканина, механічна тканина, фотосинтезуюча тканина. 
ХІД  УРОКУ
І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.
Пригадати будову і функції складових клітини, давши відповідь на запитання:
-деякі вчені порівнюють клітину з фабрикою. Чи є підстави для 
такого порівняння? Обговорити відповідь.
Зробити доповнення щодо будови рослинних клітин:
-"Я вважаю, що…”
-"… тому, що…”
-"Наприклад,…”
ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Повідомити тему, мету та завдання уроку. Щоб зрозуміти дані завдання дати учням завдання підібрати слова-асоціації до поняття "тканина”: одяг, текстильна, лляна, рослинна, бавовняна, шовкова, нитка…
ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.
Розглянути клаптики різних тканин. Неозброєним оком або за допомогою лупи можна побачити, що до складу тканини входять нитки. По довжині тканини тягнеться нитка основи, а по ширині – нитка витоку. Спробуйте підчепити голкою одну ниточку і витягнути її. Ви побачите, що це можна зробити, а на тому місці утвориться отвір.
Проблемне запитання: чи можна витягнути одну клітину з рослини?
Розповідь про: покривну, основну, механічну, провідну та твірну 
тканини рослин. Покривну можна порівняти з нашою шкірою; основна схожа на наші м’язи; механічну можна порівняти з нашими кістками, провідну з кровоносними судинами.
Скласти таблицю за ознаками будови і функцій тканин.
ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.
Знайти у тексті біологічні помилки. Допоможіть основній тканині змінити свою функцію на якусь іншу. Уявіть і спрогнозуйте, якими можуть бути наслідки таких змін функцій тканинами?
Помінялися якось в органах рослин усі тканини. "Не хочу, - 
каже покривна тканина, захищати і край! Буду тепер запасати речовини” – і занурилася всередину стебла, полізла в бульби і плоди. Тут обізвалася твірна: "Скільки можна все утворювати і ділитися? У мене вже сил немає, хочу бути опорою – як механічна”, і побігла в жилки, деревину, кісточки плодів. Далі мовила провідна: "Хочу  захищати, а не працювати все життя як насос”, - і перемістилася на зовнішню частину стебла і листків. Не забарилась і механічна тканина: "А я, бідолашна, для всіх завжди опорою була. А відтепер хочу, щоб з мене формувалися всі органи рослини, хочу бути твірною тканиною!” Основна ж сказала: "Ви, дівчата, вже всі "теплі” місця позаймали, а що ж мені залишили?”
V. Узагальнення та систематизація знань.
Учні діляться враженнями від уроку. Відзначають найлегші і найважчі місця. 
VІ. Підведення підсумків уроку.
VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.
Підготувати повідомлення про органи рослини з особистого досвіду.
Урок 4
Корінь: будова, основні функції.  Лабораторне дослідження «Будова кореня».
Мета.
Освітня. Розкрити особливості будови кореня у зв’язку із його основними функціями - поглинання води та укріплення в ґрунті; дати поняття "кореневі волоски".
Розвиваюча. Розвивати уміння визначати функції кореня за основними ознаками; удосконалювати навички роботи з гербарієм. Удосконалювати уміння і навички роботи з мікроскопом; розвивати спостережливість та уважність.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища; виховувати зацікавленість до природи, інтерес до науки біології.
Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.
Методи і методичні прийоми:
Інформаційно-рецептивні:
а) словесний:  розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
в) практичний: лабораторне дослідження.
 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом та інструктивними картками.
Репродуктивний. 
 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
Проблемно-пошуковий: постановка проблемного питання.
 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
Інтерактивні: ротаційні трійки, мозковий штурм, мікрофон
Креативні: метод морфологічного ящика
Візуальний: доповнення схем.
Сугестивний: вірші, музика.
Релаксопедичний: фізкультхвилинка.
Міжпредметні зв язки: природознавство, сільське господарство
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, гербарій.
Основні поняття та терміни: корінь, коренева система, стрижнева, мичкувата, головний корінь, бічний корінь, додатковий корінь.
ХІД  УРОКУ
І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.
Доповнити схему
Розробки уроків з біології 6 кл. до теми "Рослини" (1-5 уроки)
ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Проблемне запитання.
-У книзі "Життя рослин” К.Тімірязєв писав: "… Природа тут вдалася до хитрощів. Корінь за якнайменшої витрати будівельного матеріалу у змозі оббігти більшу кількість частинок грунту, якнайщільніше прилягти до нього…” Про які хитрощі говорив учений? (Мабуть, про можливості корені здобувати воду з поживними речовинами грунту.)
ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.
Корінь – осьовий підземний вегетативний орган. 
Вивчення будови кореня, його видів та значення. (доцільно використати мою презентацію "Корінь Кореневі системи. Видозміни кореня") 
Значення кореня:
-закріплює рослину в грунті;
-поглинає і транспортує воду та розчинені в ній мінеральні солі до інших органів;
-корені взаємопов’язані з мікроорганізмами і грибами;
-виділяє в грунт продукти обміну речовин;
-запасає поживні речовини.
Розповідь про кореневі системи та їх характерні особливості:
1.Стрижнева коренева система має головний корінь, що 
галузиться за рахунок бічних.
2.Мичкувата коренева система не має головного кореня, а лише 
бічні, що галузяться за рахунок бічних.
Корінь – орган поглинання води з розчиненими у ній мінеральними речовинами. Усі корені мають подібну будову. Якщо розглянути молодий корінець під мікроскопом. На корені розрізняють зони, що виконують певні міні-функції і таким чином забезпечують постачання рослини поживними речовинами. До таких зон належать:
-зона поділу вкрита кореневим чохликом – утворює нові клітини і захищає клітини кореня, що розміщують під ним. Забезпечує просування кореня у грунті;
-зона росту – забезпечує ріст клітин;
-всисна зона з кореневими волосками – всмоктує воду і мінеральні речовини;
-провідна зона - трансформує по судинах воду і мінеральні солі від всисної зони до пагона.
ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.
Лабораторне дослідження  "Будова кореня”. 
V. Узагальнення та систематизація знань.
Доповнити речення про будову та значення кореня:
-корінь, що розвивається із зародкового корінця … (головний);
-коренева система, яка має добре розвинений головний корінь …(стрижнева);
-закріплює …. (рослину в грунті);
-поглинає і транспортує …. (воду та розчинені в ній мінеральні солі до інших органів);
-виділяє в грунт … (продукти обміну речовин);
-запасає …. (поживні речовини).
Заповнити схему (попередньо стрілочки пусті) 
Розробки уроків з біології 6 кл. до теми "Рослини" (1-5 уроки)
VІ. Підведення підсумків уроку.
Бесіда за такими запитаннями:
-які функції виконує корінь;
-назвати зони кореня;
-які функції кореневого чохлика;
-де містяться кореневі волоски та яку функцію вони виконують;
-що таке судини, де вони розміщені, яке їх значення;
-як пов’язана будова кореня з його функціями?
Мікрофон. Учні по черзі роблять висновки про те, чого вони навчилися на уроці, якого результату досягли.
VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.
Урок 5
Різноманітність та видозміни кореня
Мета.
Освітня. Продовжити формувати знання учнів про корінь як основний підземний орган рослин; ознайомити з різноманітністю коренів та видозмінами, як пристосуваннями до виживання.
Розвиваюча. Розвивати уміння визначати різноманітні корені та їхні  видозміни за зовнішнім виглядом та усними характеристиками; удосконалювати навички роботи з гербарієм.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища; виховувати зацікавленість до природи, інтерес до науки біології.
Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.
Методи і методичні прийоми:
Інформаційно-рецептивні:
а) словесний:  розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту, ілюстрацій та слайдів нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
Репродуктивний. 
 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
Проблемно-пошуковий: постановка проблемного питання.
 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
Інтерактивні: «акваріум», аналіз думок, мікрофон.
Креативні: метод морфологічного ящика, метод гіперболізації
Когнітивні: метод фактів, метод дослідження
Візуальний: складання схем.
Сугестивний: застосування літератури та обр.мистецтва: вірші, картини
Релаксопедичний: фізкультхвилинка.
Міжпредметні зв язки: природознавство, сільське господарство
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, гербарій, слайди
Основні поняття та терміни: видозмінений корінь, бульбокорені, коренеплоди, грибокорені, мікориза, ходульні корені, корені-причіпки, корені-присоски, гаусторії, дихальні корені, пневматофори, повітряні корені.
ХІД  УРОКУ
І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.
Доповнити речення.
1.Тканина, що захищає корінь від механічних ушкоджень зовнішнього середовища – це ………….
2.Тканина, з якої утворений кореневий чохлик - ……….
3.У стрижневій кореневій системі добре розвинений …
4.Тканина, що утворює зону росту ………..
5.Тканина, що забезпечує надходження води і мінеральних солей з грунту в надземну частину називається ………
6.Верхівка кореня вкрита …………
7.Під кореневим чохликом розміщена зона …………
8.За рахунок зони поділу корінь ………….
9.Над зоною росту знаходиться ……………
10.Всисна зона має ……………..
11.Кореневі волоски – це ……………..
12.Вода з мінеральними речовинами потрапляє до ………
13.Судинами вода з поживними речовинами потрапляє до …
14.Корінь має такі функції …………….
15.Корінь росте ……………
ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Проблемні запитання.
-У пустелях денна температура піднімається до 80 градусів, уночі бувають приморозки, грунт сухий. 
-У болотистій місцевості у грунті недостатньо кисню.
Який орган рослини допомагає вижити за таких умов?
ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.
Корінь – осьовий підземний вегетативний орган. Але з кожного правила є винятки. Такими винятками серед коренів є видозмінені корені.
Розповідь про видозміни кореня. Видозміни утворюються в процесі пристосування до певних умов існування. У зв’язку з цим вони можуть виконувати додаткові функції. 
До видозмін кореня належать: (можна скористатися презентацією "Корінь Кореневі системи. Видозміни кореня") 
-коренеплоди;
-кореневі бульби (бульбокорені);
-дихальні корені – пневматофори;
-ходульні корені (опорні);
-повітряні корені;
-корені – присоски (гаусторії);
-корені – причіпки;
-грибокорені;
-корені з бульбочковими бактеріями.
ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.
Протягом 2-3 хв. учні готують свою інформацію про те, неначе вони є одним із видозмінених коренів. Тому дають певну характеристику, як їм вижити в тих умовах. (аналіз думок)
V. Узагальнення та систематизація знань.
Робота зі слайдами: малюнок-запитання-відповідь
VІ. Підведення підсумків уроку.
VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

Урок 6 
Пагін: будова (розвиток пагона з бруньки).  Лабораторне дослідження «Будова пагона»
Мета.
Освітня. Сформувати уявлення про пагін як складний, важливий надземний орган рослини, про його розвиток та особливості будови; ознайомити зі складовими частинами пагону; розкрити поняття «брунька – зачатковий пагін».
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати органи рослин між собою; удосконалювати вміння і навички роботи з підручником, об’єктами природи; розвивати спостережливість. 
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до природи.
Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.
Методи і методичні прийоми:
Інформаційно-рецептивні:
а) словесний:  розповідь, пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;
в) практичний: лабораторне дослідження.
 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом, з інструктивними картками.
Репродуктивний. 
 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
Проблемно-пошуковий: постановка проблемного питання.
 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
Інтерактивні: мозаїка, дерево рішень
Креативні: метод образної картинки, метод «якби»
Когнітивні: метод прогнозування
Сугестивний: застосування різних видів мистецтва –  вірші, музика.
Релаксопедичний: фізкультхвилинка.
Міжпредметні зв язки: література, природознавство, географія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: пагін, брунька, вегетативна брунька, генеративна брунька
ХІД  УРОКУ
І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.
Без цієї речовини життя на планеті неможливе. Вона є складовою всіх живих речовин. Вона буває рідкою, твердою, газоподібною. У ній розчиняються прості речовини: сіль, цукор. Вона є основою життя. Про що йдеться?  (Про воду).
Як вона потрапляє у рослину? (За допомогою кореня – він всмоктує воду з грунту і передає її до стебла).
Із наведеного переліку термінів і понять вказати ті, що відповідають визначенням.
Терміни і поняття.
А. Вегетативні органи.       Є. Стрижнева кор. система
Б. Корінь.                             Ж. Мичкувата кор. система.
В. Головний корінь.            З. Коренеплід.
Г. Бічні корені.                     І. Корені-підпорки (ходульні)
Д. Твірна                              К. Видозмінені корені
Визначення.
1.Коренева система, утворена додатковими коренями.
2.Тканина, за рахунок якої відбувається ріст кореня.
3.Корінь, у якому запасаються поживні речовини.
4.Основний корінь стрижневої системи.
5.Вегетативний підземний орган рослин.
6.Корені, які підтримують рослину 
7.Корені, що утворюються на головному і додаткових.
8.Коренева система, у якій основне значення має головний.
9.Органи, що забезпечують ріст і живлення рослин.
10.Корені, які мають незвичну форму і виконують пристосувальні функції.
ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Рослини бояться сильних вітрів, граду, злив, морозів, спеки, тварин, що їх шкодять, але найбільше – людину. Вона без потреби ламає гілки, обриває листки і квітки. Тоді весь рослинний організм гине, хіба що інколи корінь допомагає відродитися.
Важко живеться нам і тоді, коли в повітрі з’являються отруйні речовини, які викидаються заводами та фабриками.
Евристична бесіда з проблемним запитанням: чому рослини більше бояться людей?
ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.
Пагін – надземний вегетативний орган, що складається з стебла, листків та бруньок. Стебло – це основна частина, листки – бічні органи, а бруньки – зачаткові пагони. Вони бувають: (можна використати матеріали презентації "Надземна частина рослин")
а) за розташуванням – верхівкові, бічні, сплячі, додаткові;
б) за призначенням – вегетативні і генеративні.
Значення пагона:
-фотосинтез;
-транспортування речовин;
-повітряне живлення;
-винесення листків до світла;
-розмноження рослин;
-виділення продуктів розпаду.
Нові пагони розвиваються з бруньок. 
ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.
Лабораторне дослідження "Будова пагона”, метою якого є ознайомитися з особливістю будови пагонів, як складних надземних органів
V. Узагальнення та систематизація знань.
Дати відповідь на запитання:
-чому пагін має складнішу будову ніж корінь?
VІ. Підведення підсумків уроку.
VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.
Завдання: встановити кількість вегетативних і генеративних пагонів у яблунь, груш, бузку, смородини … . За якими ознаками можна це визначити?

Урок 7
Пагін: будова (стебло). Лабораторне дослідження "Будова бруньки"
<! Мета.
Освітня. Поглибити знання учнів про будову пагона; ознайомити з стеблом – як основною його частиною та різноманітністю стебел; розкрити значення стебла у здійсненні зв’язку між листками та коренем; особливу увагу звернути на бруньку як зачатковий пагін та охарактеризувати особливості вегетативної та генеративної бруньок.
Розвиваюча. Розвивати уміння і навички використовувати здобуті знання на практиці, робити відповідні висновки на основі спостережень; розвивати пізнавальну активність. Розвивати уміння порівнювати та визначати залежність функцій від будови; уміння логічно мислити та робити відповідні висновки та узагальнення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища; любов до рідного краю та його природи.
Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.
Методи і методичні прийоми:
Інформаційно-рецептивні:
а) словесний:  розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;
в) практичний: лабораторне дослідження.
 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань,   робота з роздатковим матеріалом, з інструктивними картками.
Репродуктивний. 
 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
Інтерактивні: два-чотири-всі разом, зміни позицію
Креативні: метод синектики, метод інверсії
Когнітивні: метод вживання (емпатії), метод символічного бачення
Візуальний: складання схем.
Сугестивний: музика, вірші про розпускання бруньок навесні
Релаксопедичний: фізкультхвилинка.
Міжпредметні зв язки: природознавство, географія, рслинництво
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, слайди
Основні поняття та терміни: стебло, крона, галуження, кора.

ХІД  УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.
Повторення вивченого на попередньому уроці, поділивши учнів на дві групи «Вегетативні бруньки» та «Генеративні бруньки». Кожна група характеризує свої особливості. Перемогу отримає та команда, яка змістовніше і більше надасть інформації про свою бруньку.
ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Щоб повідомити тему та мету уроку необхідно дати відповідь на запитання:
-куди поступають вода з поживними речовинами, які всмоктав корінь?
Проробити дослід з рослиною: зріз пагона з гілки поставити у забарвлену воду, яка ніби заміняє мінеральні речовини, розчинені у воді. Розчини цих речовин, як і забарвлена вода, піднімається від кореня вгору судинами деревини. Забарвлені кола можна побачити на поперечному зрізі рослини.
-Ми повинні розглянути як внутрішня будова стебла пов’язана з його функціями.
ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.
Розповідь про:
1)стебло як складову частину пагона, вісь пагона, його роль у здійсненні зв’язку між листками та коренем;
2)різноманітність пагонів як результат пристосування до умов середовища;
3)транспорт речовин та опору рослини;
4)різноманітність стебел за зовнішніми ознаками (гладеньке, опушене, кругле, гранчасте…), за спрямованістю росту (прямостоячі, виткі, лежачі, повзучі, чіпкі, укорочені), за твердістю (трав’янисті, здерев’янілі);
5)галуження стебла та формування крони.
Кора – зовнішній шар, що складається з зовнішнього шару шкірки – живих клітин та багатошарового корка – змертвілих клітин. Він має спеціальні отвори – сочевички. Внутрішній шар – флоема утворює луб.
Камбій – шар клітин твірної тканини, клітини його довгасті, з тонкими оболонками.
Деревина – щільний найтовстіший шар. Її складають провідна тканина – ситоподібні трубочки, механічна – луб’яні волокна, основна – заповнює проміжки між клітинами провідної та механічної тканин.
Серцевина – пухка частина стебла, складається з великих клітин з тонкими оболонками.
ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.
Лабораторне дослідження «Будова бруньки»
Мета: розкрити особливості будови вегетативної та генеративної бруньок.
V. Узагальнення та систематизація знань.
Учні за власним бажанням роблять висновки, щодо вивченої теми про стебло, як основний осьовий орган надземної частини рослин.
VІ. Підведення підсумків уроку.
VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.
Підготувати повідомлення про рослини, які мають найбільші або найдовші листки.

Урок 8 

Різноманітність та видозміни пагона. Лабораторне дослідження
«Будова цибулини, кореневища, бульби картоплі, коренеплоду (на прикладі моркви»).

Мета.
Освітня. Поглибити знання учнів про надземну частину рослин, розкривши питання про різноманітність пагонів та видозміни пагонів; ознайомити з особливостями будови цибулини, бульби та кореневища.
Розвиваюча. Розвивати уміння і навички порівнювати біологічні об’єкти, уміння використовувати здобутті знання на практиці, робити відповідні висновки на основі спостережень; розвивати пізнавальну активність.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища; любов до рідного краю та його природи.
Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.
Методи і методичні прийоми:
Інформаційно-рецептивні:
а) словесний:  розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;
в) практичний: виконання лабораторної роботи.
 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань,   робота з роздатковим матеріалом, з інструктивними картками.
Репродуктивний. 
 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
Інтерактивні: аналіз думок, «інсценізація»
Креативні: метод морфологічного ящика, метод гіперболізації
Когнітивні: метод фактів, метод дослідження
Візуальний: складання схем.
Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – музика.
Релаксопедичний: фізкультхвилинка.
Міжпредметні зв язки: природознавство, географія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці.
Основні поняття та терміни: стебло, крона, галуження, кора.

ХІД  УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.
Виконання індивідуальних завдань біля дошки.
1.Два учні складають схеми "Будова пагона” та "Функції пагона”.
2. Наступні два учні вирішують кодований тест.
Запитання до тесту:
-Які функції виконує стебло? (А, Д)
-Які функції виконує листок? (В)
-Які функції виконує корінь? (Б, Г)
Відповіді до тесту:
А - підтримання листків.
Б – поглинання мінеральних речовин з грунту.
В – фотосинтез.
Г – запасання речовин.
Д – транспорт поживних речовин.
ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Щоб повідомити тему та мету уроку необхідно дати відповідь на запитання:
-куди поступають вода з поживними речовинами, які всмоктав корінь?
ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.
Розповідь про:
-стебло як складову частину пагона, вісь пагона, його роль у здійсненні зв’язку між листками та коренем;
-різноманітність пагонів як результат пристосування до умов середовища;
-транспорт речовин та опору рослини;
-різноманітність стебел за зовнішніми ознаками (гладеньке, опушене, кругле, гранчасте…), за спрямованістю росту (прямостоячі, виткі, лежачі, повзучі, чіпкі, укорочені), за твердістю (трав’янисті, здерев’янілі);
-галуження стебла та формування крони.
ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.
Лабораторне дослідження 
«Будова цибулини, кореневища, бульби картоплі, коренеплоду (на прикладі моркви».
Мета: переконатися, що бульба, цибулина та кореневище – підземні пагони; з’ясувати особливості їх будови та причини видозмін.
V. Узагальнення та систематизація знань.
Виконати тести.
1.Підземними видозміненими пагонами є:
а) коренеплід; б) кореневі бульби; в) кореневище; г) вуса; д) бульба.
2.Вибрати з групи рослин тих, що мають цибулину:
а) тюльпани, півники;  б) підсніжники, тюльпани;
в) нарциси, конвалії;  г) півники, лілії;  д) часник, лілії.
VІ. Підведення підсумків уроку.
Перевірити знання.
-Що являє собою бульба картоплі?
-Як довести, що бульба – видозмінений пагін?
-Як можна визначити верхівку бульби?
-Що являє собою цибулина?
-Що таке кореневище? Як його відрізнити від кореня?
VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.
Підготувати повідомлення про рослини, які мають найбільші або найдовші листки.

Урок 9 
Пагін: будова (листки)

Мета. 
Освітня. Сформувати в учнів знання про будову листка як бічної частини пагону; ознайомити із різноманітністю простих і складних листків, а також розміщенням їх на стеблі; дати поняття "жилкування листків” та їх різновидністю; особливу увагу звернути на різноманітність форм листкових пластинок; особливу увагу звернути на  клітинну будову листкової пластинки; навчитися розпізнавати листки за зовнішніми ознаками.
Розвиваюча. Розвивати уміння використовувати набуті знання при вивченні нової теми; розвивати уяву учнів, логічне мислення, уміння робити висновки.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища та любов до рідного краю; виховувати культуру спілкування та толерантність.
Тип уроку. Засвоєння нових знань, формування умінь і навичок.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.
Методи і методичні прийоми:
Інформаційно-рецептивні:
а) словесний:  розповідь, пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом, з інструктивними картками, з гербарієм.
Репродуктивний. 
 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
Інтерактивні: броунівський рух, мікрофон
Креативні: метод придумування, метод гіперболізації
Когнітивні: метод дослідження, метод порівняння
Сугестивний: застосування різних видів мистецтва –  вірші.
Релаксопедичний: психологічне розвантаження.
Міжпредметні зв язки: література, природознавство.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, гербарій.
Основні поняття та терміни: черешок, листкова пластинка, листкорозміщення, жилкування, прилистники.
 ХІД  УРОКУ
І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.
Виконання інтерактивної технології "Незакінчене речення”.
1.Рослина має органи: корінь і …………
2.Пагоном називають стебло з розташованими на ньому …..
3.Пагін розвивається з вегетативної ………..
4.Зовні брунька вкрита ………………..
5.Брунька – це ……………..
6.Основною пагона є ……………..
7.За наявністю деревини стебла бувають ……………
8.Стебло росте в товщину за рахунок поділу ………………
9.Стебла виконують функції ………………
10.Ділянку стебла, до якої кріпиться листок називають ………
11.Ділянку між двома найближчими листками називають …..
12.До видозмінених пагонів належать ……………..
ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Ми вже багато знаємо про корінь, стебло, бруньки, а тепер настала черга листків. Прослухайте вірш.
Коріння та листки.
У літній день, хороший та ясний,
Розкинувши далеко тінь у полі,
Пишалися листки на дубі широчолім
Життям розкішним та значним.
І з вітром-ласкавцем гордяче шепотіли,
Про гущину, про свої ярі сили:
По правді, ми даєм одні
Красу усій назовні!
Та через нас, признатись, праве, 
Це дерево величне й кучеряве!
А щоб без листиків рясних з ним сталося?
То просто сміх і говорить!
Не дуб би вийшов – пнище, 
Та ще й голісіньке, як днище…
Й похитуватись нам не гріх:
Хіба не ми від спеки вівчаря
Й прихожого у холодку ховаєм?
Хіба не ми, коли блисне зоря, 
Пишнотами дівчаток привабляєм?
Де ж. як не тут, і пізно, і раненько
Щебече любо соловейко?
Та й ти, тихесенький, мовляв по правді, нас
Не покидаєш і на час!
Здається, слід би й нам хоч раз спасибі дати, -
Одмовило, щось тихо з-під землі.
Яка мізерія ще має голос зняти? 
Хто ви і де там поросли,
Що сміливо до нас себе зрівняли?
А ми, панове, грабарі,
Що риємось од зірки до зорі
Та вас годуємо; невже нас не пізнали?
Ви Листя, ви – пани, 
Убралися в розкішні жупани
І нехтуєте нас, позбувшися сумління,
І ми – робітники, Коріння.
Пишайтесь же, але шануйте й нас
Та пам’ятайте ще часами,
Яка різниця поміж нами:
Без вас там не яка пеня
Бо й дерево щороку вас міня,
А от, бува, хоч раз
Коли коріння все зів’яне, 
То вже напевно, що не стане
Ні дерева, ні вас!
Проблемне запитання.
- Хто ж має рацію: коріння чи листки? Як ви вважаєте?
- Хто кому має дякувати і чому?


ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Робота по вивченню матеріалів про:
-будову листка;
-поділ листків на прості та складні;
-жилкування листків;
-листкорозміщення;
-форми листкових пластинок;
-функції листка. (можна використати мою презентацію "Функції листка")
ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Робота з роздатковим матеріалом – гербарієм. Розгляд та характеристика різноманітних листків: визначення їхньої форми, краю листкової пластинки та інших ознак.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Творчий експеримент.
-На розграфленому в клітинку папері накресліть квадрат площею 1 кв.см, у якому розмістіть спочатку 50 крапок прости олівцем, а потім ще 50. Якщо прийняти крапку за умовний продих, то поки що їх 100. Щоб розмістити на цій площі хоча б 5000, потрібно ще 50 разів виконати нанесення крапок. А до прикладу у рогози 130 000 продихів на 1 кв.см, то скільки крапок нам треба ще поставити?
Завдання. Співставити розміри продиху з кінчиком простого олівця.
VІ. Підведення підсумків уроку.

Що найбільше сподобалося на уроці?
Чи є бажання проводити дослідження далі?

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.



Урок 10

Різноманітність та видозміни листків

Мета.
Освітня. Поглибити знання учнів про листки, ознайомити із різноманітністю листків, їх залежністю від екологічних умов; навчитися розпізнавати листки за зовнішніми ознаками; розкрити значення видозмінених листків для адаптації рослин у довкіллі.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні об’єкти у залежності від їхньої функціональної діяльності, уміння співставляти та робити відповідні висновки та узагальнення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища та любов до рослин рідного краю.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
Інформаційно-рецептивні:
а) словесний: пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником;
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом, з інструктивними картками.
Репродуктивний. 
 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
Проблемно-пошуковий: постановка проблемного питання.
 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
Інтерактивні: робота в малих групах, мозаїка, мікрофон
Креативні: метод морфологічного ящика, метод гіперболізації
Когнітивні: метод фактів, метод дослідження
Візуальний: складання схем.
Сугестивний: застосування віршів, музики, образ мистецтва
Релаксопедичний: фізкультхвилинка.

Міжпредметні зв язки: географія, природознавство, образотворче мистецтво
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: видозміни листків, вусики, колючки, комахоїдні рослини, листки-пастки, листки-глечики.

ХІД  УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Робота за ігровими правилами.
1.Пригадати та написати терміни і поняття, які ми вже вивчили на  уроках про корінь та пагін. Хто напише більше і вірніше.
2.Вправа "Я – тобі, ти – мені”: кожна група пропонує по команді, що сидить поруч за часовою стрілкою, впізнати термін і дати його визначення.
3.Кожна група має назвати якнайбільше кімнатних рослин, що є в кабінеті і визначити, які листки у цієї рослини – прості чи складні, яке жилкування, яке листкорозміщення.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Повідомлення теми, мети та завдань уроку.
Перед цим показати таблиці та муляжі всіх вегетативних органів рослини і запропонувати визначити, які вже вивчені, а які ні!

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Із запропонованих малюнків учні  повинні обрати такі, що на листки не зовсім схожі. Це повинні бути колючки барбарису, кактусу, білої акації, вусики гороху, листки-капкани венериної мухоловки, листки-глечики непентуса, клейкі листки росички… До кожного ілюстраційного матеріалу приготувати запитання, згідно будови, функцій та значень видозміненого листка.
Розповідь про видозмінені листки та їхнє значення у адаптації рослин до місць існування та виживання у природі.
Робота з роздатковим матеріалом, таблицями, малюнками, інтерактивною дошкою, слайдами про різноманітність листків, видозмінені листки та їхні пристосування до екологічних умов.  

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.
Доповнити схему

Розробки уроків з біології 6 кл. до теми "Рослини" (6-10 уроки)


Ключ до схеми: 
1.Накопичення поживних речовин.
2.Накопичення води.     
3.Захист від поїдання тваринами. 
4.Вегетативне розмноження.
5.Ловіння і перетравлювання комах.
6.Рух і закріплення слабких стебел.
7.Видалення продуктів обміну речовин під час листопаду.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Цікаво знати, що в кактусів жорсткі колючки не лише захищають від виїдання тваринами, а й зменшують випаровування води. Вода в кактусах накопичується у стеблі. У спекотних пустелях Центральної Америки зростають кактуси, здатні накопичувати у своєму тілі до 3 тонн води!

VІ. Підведення підсумків уроку.

Висновок. Видозмінені листки мають надзвичайне пристосувальне значення у природі. 

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

Урок 11

Пагін: транспорт речовин

Мета.
Освітня. Продовжувати формувати знання учнів про будову та функції пагона, зосередивши основну увагу на транспортуванні речовин по рослині; ознайомити із висхідним і низхідним током; розкрити взаємозв’язки між різними частинами рослини.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати та визначати залежність функцій від будови; уміння логічно мислити та робити відповідні висновки та узагальнення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища та любов до природи рідного краю; виховувати естетичні почуття.
Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.
Методи і методичні прийоми:
1.Інформаційно-рецептивний:
а) словесний: пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником;
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація
уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань,   робота з роздатковим матеріалом.
2.Репродуктивний. 
 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3.Проблемно-пошуковий: постановка проблемного питання.
 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Інтерактивні: капелюшки (за і проти), мозаїка, мікрофон
5.Когнітивні: метод фактів, метод дослідження.
6.Креативні: мозковий штурм (нетрадиційні рішення), метод випадкових асоціацій
7.Візуальний: складання схеми руху речовин по пагону
8.Сугестивний: застосування музики.
9.Релаксопедичний: фізкультхвилинка.

Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: кора, камбій, деревина, серцевина, судини, ситовидні трубочки, луб, флоема, ксилема.

ХІД  УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Повторити знання про клітинну будову стебла рослини за допомогою таблиць та об’ємних муляжів.
Методом гри на магнітній дошці з’ясувати знання учнів про будову пагона, як складного вегетативного органу: 

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Проробити дослід з рослиною: зріз пагона з гілки поставити у забарвлену воду, яка ніби заміняє мінеральні речовини, розчинені у воді. Розчини цих речовин, як і забарвлена вода, піднімається від кореня вгору судинами деревини. Забарвлені кола можна побачити на поперечному зрізі рослини.
Обговорення малюнку, де зображено дерево, з якого зрізано кору. 

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

На попередніх уроках ми вже вивчили більшість вегетативних органів рослин: багато знаємо, багато можемо порівняти та визначити значення. А тепер необхідно з’ясувати, як всі ці органи пов’язані між собою, адже організм – це єдине ціле.
По-перше, цей зв'язок здійснюється за допомогою провідних тканин. Вони пронизують увесь організм - від кореня через стебло до кожного листка.
Висхідні потоки розчинів поживних речовин прямують по судинах, а низхідні - по ситоподібних трубках. Горизонтальне переміщення органічних речовин по стеблу дерев’янистих рослин можливе по серцевинних променях.
Воду й мінеральні речовини з ґрунту до пагона постачає корінь. Утворені в листках органічні речовини по стеблу транспортуються до кореневої системи.
У клітинах і судинах кореня внаслідок заповнення їх водним розчином, який вбирається кореневими волосками з ґрунту, виникає кореневий тиск. Він забезпечує рух розчинів до надземної частини рослини.
Випаровування води листками створює так звану присисну силу листків. Що більше води вони випаровують, то інтенсивніше корінь поглинає її з ґрунту і водний розчин швидше надходить до надземних органів рослин. Механізмами пересування речовин по рослині можна керувати. Так, щоб прискорити дозрівання помідорів, їх пасинкують, тобто видаляють бічні пагони. Для прискорення достигання плодів у винограду обрізують молоді пагони, що з’являються після формування виноградних грон.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Жива рослина - це цілісний організм, усі частини якого тісно взаємодіють, виконуючи певні життєві функції.
Порушення будови чи функцій будь-якого з органів одразу ж позначається на діяльності інших, а отже, й організму в цілому. Наприклад, ушкодження та відмирання кореня не тільки порушить закріплення рослини в ґрунті, а й унеможливить вбирання нею з ґрунту розчинів мінеральних сполук.
Рослина з відмерлими коренями неодмінно загине. Те саме станеться з рослиною, якщо зі стовбура молодого деревця зняти кору у вигляді пояска. Це зупинить надходження органічних речовин, утворених завдяки фотосинтезу, від листків до нижньої частини стебла та кореня.
Рослина може загинути і внаслідок несвоєчасного скидання або відмирання листків, бо це унеможливить здійснення фотосинтезу.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Закінчити речення.
1.Кора –  … (зовнішній шар, що складається з зовнішнього шару шкірки – живих клітин та багатошарового корка – змертвілих клітин. Він має спеціальні отвори – сочевички). 
2.Внутрішній шар кори – … (флоема, яка утворює луб). 
3.Камбій – шар клітин твірної тканини, клітини його довгасті, з тонкими оболонками.
4.Деревина – … (щільний найтовстіший шар, яку складають провідна тканина – ситоподібні трубочки, механічна – луб’яні волокна, основна – заповнює проміжки між клітинами провідної та механічної тканин).
5.Серцевина – … (пухка частина стебла, складається з великих клітин з тонкими оболонками).

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

Урок 12

Рухи рослин.

Мета.
Освітня. Навчити учнів бачити непомітні рухи органів рослин, вивчивши та знаючи будову і головні функції складових частин пагона, тобто рух відносно джерела світла, вологості, температури…; розкрити біологічне значення тропізмів, настій, нутацій і таксисів.   
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати та визначати залежність руху певних органів рослини від причини, яка це викликає; уміння логічно мислити та робити відповідні висновки та узагальнення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища та любов до природи рідного краю; виховувати естетичні почуття.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1.Інформаційно-рецептивний:
а) словесний: пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником;
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація
уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань,   робота з роздатковим матеріалом.
2.Репродуктивний. 
 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3.Проблемно-пошуковий: постановка проблемного питання.
 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Інтерактивні: два-чотири-всі разом, мікрофон
5.Когнітивні: метод смислового бачення
6.Креативні: метод «якби…», метод придумування
7.Візуальний: перегляд анімаційних відео про рух рослин
8.Сугестивний: застосування музики та відео.
9.Релаксопедичний: фізкультхвилинка.

Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: рух рослин, тропізми, геотропізми, настій, нутації, таксиси
 
ХІД  УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Виберіть одну правильну відповідь
1. Назвати частини рослини, якими відбуваються висхідні потоки розчинів поживних речовин: а) судини; б) ситоподібні трубки; в) корок; г) шкірка.
2. Назвати частини рослини, якими відбуваються низхідні потоки розчинів поживних речовин: а) судини; б) ситоподібні трубки; в) серцевинні промені; г) корок.
3. Назвати біологічно активні речовини, які здатні захищати рослини від хвороботворних мікроорганізмів: а) фітогормони; б) фітонциди; в) вітаміни.
Дайте відповідь на запитання
1. Завдяки яким структурам органічні речовини переміщуються по стеблу дерев'янистих рослин у горизонтальному напрямку?
2. Що таке кореневий тиск і присисна сила листків?
3. Як у рослин відбувається газообмін?

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Метою уроку буде розглянути різнохарактерні рухи органів рослин, порівняти їх між собою та довести, що рослинам, як і тваринам властивий рух у просторі. 

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

На рослини впродовж життя впливають різні чинники навколишнього середовища (дощ, вітер, сила тяжіння, добові та сезонні коливання температури, тривалість освітлення, чергування дня й ночі). Рослина певним чином відповідає на такі впливи, бо їй притаманна загальна риса живих організмів - подразливість.
Відповідь на дію подразників навколишнього середовища може проявлятися у вигляді рухових реакцій.
Рослинам, зокрема, притаманні ростові рухи, зумовлені спрямованим впливом того чи іншого зовнішнього чинника: світла, сили тяжіння, тиску, дії хімічних сполук, вітру. Наприклад, пагони ростуть у бік джерела світла.
Стебла витких рослин (наприклад, хмелю) здійснюють повільний рух у повітрі у вигляді спіралі. Це дає можливість рослинам обвиватися навколо опори. Вусики чіпких рослин, як-от квасолі, повільно здійснюють рухи, поки не торкнуться опори. Після цього вусик міцно обкручується навколо неї.
Проведемо порівняльну характеристику основних рухів у рослин.
Тропізми – ростова реакція органу або частини органу на певний зовнішній подразник. Розрізняють:
-геотропізми – орієнтування органів рослин відносно напрямку земного тяжіння;
-фототропізми зумовлюються дією одностороннього освітлення;
-гідротропізми викликаються нерівномірним розподілом води в грунті і в повітрі;
-хемотропізми виникають під впливом дії хімічних речовин;
-термотропізми зумовлюються дією температури.
Тропізми можуть бути позитивні, якщо виникають до джерела та негативні, якщо від нього. 
Нутації – обертальні рухи ростучих частин органів: стебел, листків, квітконіжок, вусиків, коренів… Ці рухи зумовлені періодично повторюваними змінами величин тургорного тиску та інтенсивності росту протилежних сторін певного органу. Найкраще нутації виявлені у витких рослин.
Настії – рухи листків, пелюсток та інших органів рослин зумовлені зовнішніми подразниками. Ці ростові реакції пов’язані не з одностороннім впливом стимуляторів, а з дифузним. Розрізняють:
-епінастії – рухи при швидкому рості верхньої сторони органа (при розкриванні бруньок та пуп’янків квіток);
-гіпонастії виникають при швидкому рості нижньої сторони органів;
-фотонастії – рухи відносно джерела світла;
-термонастії – рухи відносно температури;
-ніктинастії – рухи, спричинені зміною дня і ночі;
-сейсмонастії – рухи у відповідь на механічні подразнення, наприклад, закривання листків у комахоїдних рослин;
-хемонастії – рухи, спричинені дією хімічних речовин.  
Таксиси – рухові реакції нижчих рослин, тобто ростова реакція всього організму до чи від подразника. Вони бувають:
-фототаксиси – рухи внаслідок дії світла;
-гідротаксиси – рухи внаслідок дії вологи;
-термотаксиси – рухи внаслідок дії температури;
-хемотаксиси – рухи внаслідок дії хімічних речовин;
-баротаксиси – рухи внаслідок дії механічних подразників.
Рухи рослин можуть бути пов’язані не лише з ростом певних їхніх частин, а й з періодичними змінами тиску всередині певних груп клітин. Наприклад, якщо доторкнутися до мімози соромливої, окремі листочки її складних листків будуть складатись. Через деякий час після подразнення їхнє положення відновлюється.
Рухи рослин можуть бути пов’язані з добовими чи сезонними ритмами. Наприклад, суцвіття кульбаби розкриваються о 6-й ранку, а о 14-й закриваються. Якщо поглянути на деякі рослини перед заходом сонця або вночі, то може скластися враження, що вони зів’яли. Це відбувається тому, що після заходу сонця вони опускають або складають свої листки, а вдень їхня листкова пластинка знову розправляється (наприклад, у квасениці). У моркви молоді суцвіття вночі поникають, а рано-вранці ніби пробуджуються, відновлюючи попереднє положення. Періодична зміна положення певних органів - квіток, суцвіть, листків, пагонів, що збігається зі зміною дня та ночі, дістала назву «сон» рослин. Такі рухи можуть бути підпорядковані чіткому ритму впродовж доби.
Добові ритми - це пристосування рослин до зміни погодних умов довкілля впродовж доби: вологості, освітленості, температури. Наприклад, у тих рослин, чиї квітки запилюють денні комахи, квітка також відкривається вдень, а вночі закривається. А в рослин, які запилюють нічні комахи, усе відбувається навпаки.
Сезонні ритми в рослин пов’язані із чергуванням пір року. Більшість деревних рослин наших широт, готуючись до зими, скидає листя. Потім настає стан зимового спокою, а навесні рослини знову починають активно рости.
Отже, рослини сприймають плин часу й реагують на періодичні зміни умов життя. Тому для рослин характерні добові та сезонні ритми.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Виконаємо такий дослід. Закріпимо молоду рослину так, щоб своєю верхівкою вона була спрямована горизонтально або донизу. Через певний час її стебло вигнеться і почне рости догори. Це пов’язано з тим, що пагін сприймає силу тяжіння і росте в протилежному від неї напрямку. Натомість корінь, як ви пам’ятаєте, уже під час проростання насіння росте в глиб ґрунту. Завдяки цьому коренева система рослин спрямована в глиб ґрунту, а стебло, навпаки, виносить листки до сонця.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Серед фотосинтезуючих організмів вдатність пересуватися властива дише одноклітинним і небагатьом багатоклітинним водоростям. Типові рослини є прикріпленими і вони неспроможні змінювати своє положення у просторі. Певної «пасивної» рухливості рослинам надають їхні підземні або надземні пагони, у першу чергу, кореневища та вуса, які допомагають рослині «переростати» на нове місце. Проте справжні рухи можна спостерігати в окремих органів рослин.
Рухи органів рослини у процесі її росту, напрямок яких визначає подразник (зовнішній чинник), називаються ростовими рухами.
Оскільки рослини фотосинтезують, то їхні пагони ростуть, а листки повертаються своїми пластинками до джерела світла. Це добре помітно у рослин на підвіконнях» оскільки світло в кімнату завжди падає з вікна. 

VІ. Підведення підсумків уроку.

Пояснити, чому орієнтацію соняшників до сонця вважають не ростовим рухом.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

Урок 13

Розмноження рослин: статеве та нестатеве. Вегетативне розмноження рослин.

Мета.
Освітня. Продовжити формувати знання учнів про розмноження рослин; ознайомити з вегетативним розмноженням та його видами; особливу увагу звернути на досягнення людства у використанні вегетативного розмноження; визначити загальне значення розмноження рослин у природі та житті людини.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати життєві процеси між собою на прикладі статевого та нестатевого розмноження; робити відповідні висновки та узагальнення; уміння спостерігати, аналізувати; уміння логічно мислити; розвивати теоретичні уміння розмножувати рослини вегетативно.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища та любов до рідного краю, його флори та фауни; виховувати світоглядні думки про те, що рослини з’являються від собі подібних; сприяти трудовому вихованню. 

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична. 
Місце уроку в навчальній темі. Поточний. 

Методи і методичні прийоми:
1.Інформаційно-рецептивний:
а) словесний:  розповідь, пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань.
2.Репродуктивний. 
 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3.Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Інтерактивні: броунівський рух, займи позицію
5.Когнітивні: метод прогнозування, метод дослідження.
6.Креативні: метод придумування, метод гіперболізації
7.Візуальний: складання схеми способів вегетативного розмноження
8.Сугестивний: застосування музики та відео.
9.Релаксопедичний: фізкультхвилинка.

Міжпредметні зв язки: квітникарство, природознавство.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: розмноження, розвиток, нестатеве розмноження, статеве розмноження, вегетативне розмноження, живцювання, 

ХІД  УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Методом малюнків з’ясувати знання учнів про вегетативні та генеративні органи рослин: на SMARТ- дошці почергово показувати зображення органів рослин, учні повинні визначити їх належність до вегетативних чи репродуктивних. Останній малюнок повинен бути узагальнюючим, тобто із зображенням всіх розглянутих та вже згрупованих.  

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Повідомити тему, мету та завдання уроку. Перед цим учні повинні відповіси на запитання: що вони знають про стать організмів, про розмноження організмів.

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Розмноження є однією з важливих ознак живого. Воно полягає у здатності організмів відтворювати собі подібних, забезпечує неперервність і наступність життя, збереження видової різноманітності.
Розрізняють дві форми розмноження, що здійснюються спеціальними клітинами або органами: нестатеве – спорами або частинами організму і статеве – гаметами (спеціальними статевими клітинами). Хоча більшість ботаніків дотримуються думки, що третім видом розмноження можна виділити вегетативне – це розмноження багатоклітинних організмів шляхом відокремлення частин і відновлення їх до цілого.
Нестатеве розмноження – це розмноження, яке відбувається за участю нестатевих клітин лише одного організму. Всі нащадки, які утворилися з цих клітин, є подібними до батьківських , тому що спадкова інформація передається без змін. Нестатеве розмноження обмежує різноманітність ознак нових особин, але може за короткий час забезпечити утворення великої кількості нащадків.
Нестатеве розмноження відбувається за участю нестатевих клітин. У рослин розрізняють такі види нестатевого розмноження:
-поділ клітини навпіл;
-спороутворення;
-вегетативне розмноження.
Поділ навпіл – це розмноження шляхом утворення з однієї 
материнської клітини двох дочірніх, які не завжди схожі одна на одну.
     Спороутворення – це розмноження шляхом утворення спеціальних клітин – спор, з яких виникає нове покоління. Спора – це спеціальна клітина, вкрита захисною міцною оболонкою.
При вегетативному розмноженні новий організм бере початок із звичайних клітин тіла. У рослин цей вид найпоширеніший.
Ми вже знаємо, що однією з основних властивостей живого є розмноження.  Сьогодні ми продовжимо вивчати нестатеве розмноження, а саме вегетативне розмноження. Вегетативне розмноження – це розмноження вегетативними органами, їхніми видозмінами чи багатоклітинними частинами цих органів. Воно має широке поширення в природі та при вирощуванні людиною культурних рослин. Тому розрізняють природне та штучне вегетативне розмноження. 
Грунтується вегетативне розмноження на явищі регенерації, тобто здатність відновлювати цілий організм з його частин у результаті поділу та подальшої спеціалізації клітин.
До способів вегетативного розмноження належать розмноження пагонами, коренями, листками… Кожен з них має свої різновидності. (можна скористатися моєю презентацією "Вегетативне розмноження рослин")
До розмножень пагонами належать:
-живцями (частинами стебла);
-відсадками;
-паростками (коли утворюються додаткові бруньки);
-видозміненими пагонами;
-вусами (повзучими стеблами);
-щеплення (прищеплення частин вегетативного органа однієї 
рослини до другої; рослину, на якій роблять щеплення називають підщепою, а рослину, яку прищеплюють – прищепою).
До розмножень коренями належать:
-кореневими паростками (у хріну, кульбаби, малини, вишні, 
обліпихи, осики є горизонтальні корені на яких утворюються додаткові бруньки, а з них відростають молоді пагінці; біля пня спиляного дерева часто видно молоду парость);
До розмноження листками належать:
-листковими живцями;
-живородіння (дітками).

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Кожна форма розмноження має свої переваги і недоліки. Так, для нестатевого розмноження не потрібно шукати партнера іншої статі. Вегетативне розмноження дає змогу швидко отримати велику кількість однакових рослин. При статевому розмноженні утворюються організми, які мають ознаки батька і матері, тобто одночасно і відрізняються від обох. Поява нових ознак дає змогу організму пристосуватись до певних умов зовнішнього середовища краще за батьківські форми.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Розглянути таблиці, малюнки та інші матеріали з видами нестатевого розмноження.
Вегетативне розмноження дає змогу швидко збільшити чисельність культурних рослин. Завдяки вегетативному розмноженню в нащадків зберігаються спадкові властивості материнської особини, тобто вони є копією. 

VІ. Підведення підсумків уроку.

Нестатеве розмноження обмежує різноманітність ознак у нових особин, але може за короткий сприятливий період забезпечити швидке утворення великої кількості нащадків з одними й тими ж ознаками.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

Урок 14

Квітка - орган статевого розмноження. Лабораторне дослідження «Будова квітки».

Мета.
Освітня. Поглибити знання учнів про будову та життєдіяльність рослин, розглянувши квітку як орган статевого розмноження; ознайомити з особливостями статевого розмноження; показати його значення у природі й використання людиною для виведення нових сортів культурних рослин.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні об’єкти та робити відповідні висновки та узагальнення; уміння логічно мислити; розвивати увагу, спостережливість, уяву.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища та рослин рідного краю; виховувати гордість за досягнення українських селекціонерів.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1.Інформаційно-рецептивний:
а) словесний:  розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником, м\м дошкою.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;
в) практичний: лабораторне дослідження.
 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2.Репродуктивний. 
 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3.Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Інтерактивні: мозаїка, карусель.
5.Когнітивні: метод емпатії (вживання), метод фактів, метод помилок.
6.Креативні: метод образної картинки, випадкових асоціацій
7.Візуальний: складання схеми головних і другорядних частин квітки
8.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва.
9.Релаксопедичний: психологічне розвантаження

Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: статеве розмноження, маточка, тичинка, зав’язь, спермії, пилок, насінний зачаток.

ХІД  УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Перевірити знання учнів про вегетативне розмноження та його способи. 
Згадати про репродуктивні органи та що до них належить.
Поміркуйте! Білі, жовті, фіолетові, рожеві, червоні – яких тільки не побачиш у природі. Але квіток із зеленим забарвленням пелюсток майже немає, чому це так?  

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Прослухайте вірш і поміркуйте, про що йде мова?

Мідь і граніт, земля і океани
Не вистоять під натиском часу,
Тож як твою оборонить красу, 
Тендітна Квітко, витворе весняний?
                                          В.Шекспір.

Ви проходите повз квітку! Нагніться, подивіться на диво, яке ви раніше бачити не могли. Вона вміє таке, що ніхто на землі не вміє! 
Це проблемне запитання, що ж вміють квіти на планеті?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Квітка – це видозмінений пагін рослин, а в той же час, квітка – орган насінного розмноження рослин. Поява квітки в процесі еволюції забезпечила широке розселення покритонасінних на Землі. (доцільно скористатися моєю презентацією "Квітка")
Квіткою закінчується головне стебло або бічні стебла. Безлиста частина стебла під квіткою називається квітконіжкою. Її добре видно в незабудки, конвалії, черешні, яблуні, а наприклад, у подорожника та вербени квітконіжка не розвинута, тому такі квітки називаються сидячими. Квітконіжка переходить у вкорочену вісь квітки, її стеблову частину — квітколоже. Форма квітколожа може бути видовженою, опуклою, плоскою, вгнутою. На квітколожі розташовані видозмінені листки (квітколистки): чашолистки, пелюстки, тичинки, маточки. Найчастіше вони розташовані колами.
Квітконіжка і квітколоже — це видозмінене стебло пагона, а чашолистки, пелюстки, тичинки і плодолистки, що зростаються в маточку,— це видозмінені листки пагона. У квітці латаття крайові, зовнішні чашолистки дуже схожі на листки, із зовнішнього боку вони зеленого кольору, а з внутрішнього — білого. Що ближче до центра квітки, то білі пелюстки стають дедалі меншими та вужчими, на їхніх верхівках з’являються зачатки пиляків, які в середині латаття вже є справжніми тичинками. Тому квітка латаття є яскравим доказом того, що тичинки утворилися з пелюсток, а пелюстки — з листків.
Чашечка складається з невеликих зелених листочків - чашолистків. У зелених чашолистках, які містять хлорофіл, відбувається фотосинтез. У деяких рослин (тюльпана, анемони) вони стають пелюстко-подібними і виконують функції пелюсток; можуть слугувати для захисту плодів, що дозрівають, для їхнього поширення.
Віночок складається з листоподібних пелюсток — вільних або зрослих між собою. За формою, величиною, забарвленням віночки бувають різноманітні. Є квітки з нормально збільшеною кількістю пелюсток, їх називають махровими. Віночок так само, як і чашечка, може бути правильним, якщо через нього можна провести кілька площин симетрії, або неправильним, якщо через нього можна провести лише одну площину симетрії (фіалка). Є квітки, в яких не можна провести жодної площини симетрії — асиметричні (канна). Функції віночка — приваблювання комах для запилювання.
Оцвітина. Більшість рослин (яблуня, вишня, огірки) мають у квітці і чашечку, і віночок. Разом вони утворюють подвійну оцвітину.
Тичинка має тичинкову нитку та пиляк, що складається з двох половинок. У кожній з них є два пилкові гнізда (мікроспорангії), в яких утворюється значна кількість пилку (мікроспор). Тичинкові нитки бувають різної довжини і форми.
У квітці може бути одна, дві і більше тичинок. Кількість тичинок є важливою систематичною ознакою під час класифікації рослин. Тичинки у квітці бувають вільними (жовтець) або зрослими. Вони можуть зростатися своїми нитками (горох, квасоля) або пиляками (волошка).
Маточка розміщена всередині квітки. Вона утворюється з одного або кількох плодолистків (мегаспорофілів). Кожна дозріла маточка складається з нижньої розширеної частини — зав’язі, середньої циліндричної частини — стовпчика і верхньої, трохи розширеної частини — приймочки.
Зав’язь може бути верхньою і нижньою залежно від положення щодо інших частин квітки. Якщо зав’язь прикріплюється до квітколожа тільки своєю основою, а вся інша частина її вільна, то її називають верхньою (картопля, помідори). Якщо зав’язь занурена у квітколоже, з яким вона зростається, то її називають нижньою.
Опрацювання матеріалу (слайдів) про просту та подвійну оцвітини; про одностатеві та двостатеві квітки; пристосованість квіток до запилення.
Розповідь про однодомні та дводомні рослини.
Цікавинка про найбільшу за розмірами квітку з неприємним запахом. У 1818 р. натураліст Жозеф Арнольд подорожував тропічними лісами Суматри. Він побачив величезну квітку, що ніби була приклеєна до землі. Від неї йшов сильний неприємний запах гнилого м’яса. Квітка мала діаметр 1 м і масу 5 кг. У неї було п’ять червоних з плямами пелюсток, злегка загнутих на кінцях. Посередині квітки була впадина з великою кількістю тичинок і маточок. На честь ученого, котрий вперше побачив і описав цю квітку, її назвали рафлезією Арнольда. Листки у цієї рослини відсутні. Вона паразитує винятково на дикому винограді.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Лабораторне дослідження "Будова квітки”.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Квітка – вкорочений, видозмінений і обмежений у рості пагін, який пристосований для статевого розмноження рослин. Основними функціями квітки є утворення спор, гамет, запилення, запліднення, формування насіння та плодів.
Визначте, про який вид розмноження йдеться.
1. Може здійснюватись видозмінами стебла.
2. Здійснюється спорами.
3. Характерне утворення статевих клітин і їхнє злиття.
4. Суниці можна розмножити вусами.
5. Характерне утворення зиготи.
6. Листковими живцями розмножується бегонія.
7. У садівництві широко застосовується щеплення.
8. Так найпростіше розмножити тюльпан.
9. Спори мають тверду оболонку і розносяться вітром.
10. Цьому сприяє наявність квітки.
11. Півники і м’ята розмножуються кореневищами.
12. Більшість рослин можуть розмножуватися за допомогою листків, частин стебла, кореневищ.

VІ. Підведення підсумків уроку.

З давніх-давен наші далекі пращури, не маючи ні радіо, ні телебачення, лише будучи уважними спостерігачами, точно могли передбачити зміни в погоді.
• Перед дощем розкриваються, виділяють багато нектару квітки акації, бузку, жасмину, буркуну та інших рослин.
•     Якщо о сьомій-восьмій годині ранку з води піднімається і розкривається латаття біле — буде ясно, коли ні — вдень буде дощ. Взагалі не піднімається — затяжна негода, похолодання.
• Перед дощем квітки мати-й-мачухи, мальви, фіалки, березки, латаття закриваються.
• У передчутті дощу не розкривають своїх бутонів троянда, шипшина.
• Якщо квітки льону зі сходом сонця розкриваються — день буде ясний, не розкриваються — буде сиро і похмуро.
• Лимонно-жовті квітки купальниці закриваються вдень — буде дощ.
Квітку та її колір пов’язувати з певними подіями у житті. Так, айстра символізувала сум, лілія біла — чистоту, волошка — простоту, мак — красу, молодість, гвоздика — мужність, стійкість, нарцис — гордість, пеон — довголіття, дзвоник — вдячність, пролісок — ніжність і вірність, конвалія — приховане кохання, ромашка — кохання і мир, лавр — успіх, троянда — кохання і здоров’я, тюльпан — кохання.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

Подумати, чому квітки відрізняються між собою? Яке їх значення?

Урок 15

Суцвіття

 Мета.
Освітня. Ознайомити учнів з особливостями утворення суцвіть та їхньою різноманітністю; розкрити біологічне значення суцвіть у природі; закріпити знання про квітку.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні об’єкти та робити відповідні висновки; розвивати пам’ять, увагу, емоції, уміння спостерігати та виявляти особливості.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища та рослин рідного краю.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1.Інформаційно-рецептивний:
а) словесний:  розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань,   робота з роздатковим матеріалом.
2.Репродуктивний. 
 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3.Проблемно-пошуковий: постановка проблемного питання.
 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Інтерактивні: коло ідей, дерево рішень, мікрофон
5.Когнітивні: метод символічного бачення, метод порівняння та прогнозування. 
6.Креативні: метод смислового бачення, метод морфологічного ящика
7.Візуальний: складання схеми різноманітності простих і складних суцвіть
8.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва.
9.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв язки: українська література, іноземна мова, квітникарство.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: суцвіття, прості суцвіття, складні суцвіття, кошик, сережка, колос, початок, китиця, щиток, зонтик, головка, волоть.

ХІД  УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Біологічний диктант.
1.Квітка – це видозмінений …………..
2.В центрі квітки знаходяться …………….
3.Головні частини квітки – це …………
4.Навколо головних частин розміщена ……………
5.Подвійна оцвітина – це наявність у квітки ……………
6.Квітки розвиваються на …………………
7.Квітконіжка розширяється в …………………
8.Кожна тичинка складається з ………………..
9.Маточка складається з ………………..
10.Всередині зав’язі знаходяться ………………
11.Двостатевими називаються квіти, що мають …………
12.Одностатевими називаються квіти, що мають ……….

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Демонстрування гербарних зразків, малюнків чи фотографій квітучих рослин: конвалія, жито, кукурудза, вишня, бузок, кульбаба, морква або інших, для яких характерно наявність суцвіть:
- що їх відрізняє від таких рослин, як гарбуз, тюльпан, троянда;
- що у цих рослин спільне і водночас відмінне; (учні повинні відповісти, що квітконосний пагін закінчується не поодинокою квіткою, а кількома чи навіть багатьма, значно дрібнішими.

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Квітки, які розміщені не поодиноко, утворюють суцвіття. Суцвіття – це сукупність квіток, розміщених у певному порядку, що мають спільну вісь. Це один пагін або система пагонів, що мають квітки. У суцвіттях є різна кількість квіток: від кількох штук до кількох тисяч. 
Суцвіття характеризуються тим, що їхні квітки розпускаються на осі знизу догори. Головна вісь суцвіття довго не припиняє росту і зацвітає останньою. Ці суцвіття можуть бути простими і складними.
Прості суцвіття мають нерозгалужену квіткову вісь, на якій розміщуються квітки. До них належать китиця, колос, початок, щиток, зонтик, кошик, головка:
• китиця — на видовженій головній осі сидять на квітконіжках окремі квітки (конвалія, черемха, люцерна, біла акація);
• колос — на видовженій головній осі розмішені сидячі квітки без квітконіжок (подорожник, вербена, орхідеї),
• початок — колос із товстою, м’ясистою віссю (лепеха, жіноче суцвіття кукурудзи — качан);
• щиток простий — це суцвіття, в якого нижні квітконіжки довші, ніж верхні, і квітки розміщуються майже на одній висоті (яблуня, груша, глід);
• зонтик простий — головна вісь вкорочена, квітконіжки всіх квіток начебто виходять з її верхівки і мають майже однакову довжину; тому квітки розміщуються майже на одній висоті, утворюючи купол (первоцвіт, вишня, цибуля);
• кошик — суцвіття з розширеною блюдце-подібною віссю, на яких розміщуються квітки без квітконіжок. Зовні кошик вкритий обгорткою з верхівкових листків (соняшник, кульбаба, айстра, волошка);
• головка — головна вісь потовщена і вкорочена, на ній тісно скупчені квітки на коротких квітконіжках або без них (конюшина, миколайчики).
Складні суцвіття характеризуються тим, що головна вісь у них галузиться. Це волоть (складна китиця), складний колос, складний щиток, складний зонтик і сережка:
• волоть — головна вісь на різній висоті дає відгалуження, які, в свою чергу, можуть також галузитись, утворюючи китиці, колоски або інші суцвіття (просо, рис, овес, тонконіг, бузок, виноград, полин);
• складний колос — на головній осі колосоподібно розташовані колоски (пшениця, жито, ячмінь, житняк);
• складний щиток має головну вісь, яка галузиться за типом простого щитка (горобина, бузина, калина);
• складний зонтик — бічні осі розгалужуються за типом простого
зонтика, але закінчуються розгалуження не окремими квітками, а простими зонтиками (морква, кріп, борщівник);
Визначеними називаються такі суцвіття, в яких головна вісь закінчується квіткою, а ріст продовжує верхній бічний або бічні пагони, які, в свою чергу, так само продовжують свій ріст (росичка, гладіолус, синяк, медунка, гвоздика, молочай).
Біологічне значення суцвіття зводиться до кращого забезпечення процесу запилення квіток.

У комахозапильних рослин квітки зібрані в суцвіття, які добре помітні на відстані (наприклад, соняшник). У вітрозапильних рослин наявність суцвіть підвищує попадання пилку на маточку (пшениця). У суцвіттях утворюється більша кількість плодів, ніж в окремих квітках, а це сприяє зростанню чисельності виду та його поширення.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Робота в зошитах.
Замалювати і описати характеристику простих суцвіть:
-китиця;
-колос;
-зонтик;
-щиток;
-початок;
-головка;
-кошик.
Замалювати і описати характеристику складних суцвіть:
-складний колос;
-складний зонтик;
-складний щиток;
-волоть;
-сережка.
Розповідь про розміри суцвіть, про їхні латинські назви.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Утворення суцвіть, їхня будова, порядок розпускання квіток мають пристосувальний характер до різноманітних чинників запилення.
 
VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.
Урок 16

Запилення.

Мета.
Освітня. Продовжити знайомити учнів з процесами життєдіяльності квіткових рослин; сформувати знання про основні типи і засоби запилення квітів; дати поняття "перехресне запилення”; розкрити значення запилення у природі.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні явища та процеси у житті рослин; уміння спостерігати та робити висновки і узагальнення; розвивати логічне мислення, мову, пам’ять, увагу.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища; любов до прекрасного, інтерес до предмету.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно-рецептивний:
а) словесний:  розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2.Репродуктивний. 
 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно-пошуковий: постановка проблемного питання.
 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Інтерактивні: броунівський рух, нескінченний ланцюжок
5.Когнітивні: метод фактів, метод прогнозування, метод порівняння
6.Креативні: метод придумування, метод образної картинки
7.Візуальний: складання схеми різноманітності видів запилення
8.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва –  вірші, музика.
9.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв язки: географія, мистецтво.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: перехресне запилення, самозапилення, штучне запилення.

ХІД  УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Перевірка знання попередніх уроків про квітку та суцвіття у вигляді гри "Лото”:
-учні по черзі витягують із мішечка папірці із запитаннями і відповідають на них.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Поміркувати над словами, щоб зрозуміти,  яку тему будемо сьогодні вивчати:
-на Землі існує велика різноманітність квіток: є непримітні, є без запаху, є яскраві та запашні; є ті, що утворюють пилок у великій чи малій кількості. Причому ця різноманітність квіток створювалась тисячоліттями. Як ви думаєте, для чого?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

   Запилення – це процес перенесення пилкових зерен із тичинок на маточки, у яких знаходяться насіння зачатки. Розрізняють два способи запилення: самозапилення та перехресне запилення. Можна розрізнити запилення за іншою ознакою — природне і штучне. (можна використати мою презентацію "Запилення квіток")
   Самозапилення — це процес перенесення пилку двостатевої Квітки на приймочку цієї самої квітки. Які квітки називають двостатевими? В рослинному світі спостерігається рідко. Самозапилюються такі рослини, як горох, квасоля, помідори, бавовник, льон, пшениця, ячмінь, овес тощо. Є самозапильні рослини з квітками, що зовсім не розкриваються (арахіс, копитняк, розрив-трава, фіалка, деякі види проса). Самозапилення обмежує пристосованість рослинних організмів до умов зовнішнього середовища і тому не сприяє розвитку виду. Слід зауважити, що самозапильні рослини часто можуть запилюватися і перехресно.
  Перехресне запилення — дуже поширений спосіб запилення. Властивість рослин перехресно запилюватись склалася в процесі еволюції як така, що забезпечує процвітання виду і можливість рости в різних умовах середовища. При такому запиленні зародок збагачується різною спадковою інформацією від обох батьківських форм.
За способом перенесення пилку перехреснозапильні рослини поділяють на вітрозапильні, комахозапильні, запилювані птахами і запилювані за допомогою води. Кожна з цих груп рослин має характерні особливості в будові квітки, що забезпечує запилення.
   Запилення вітром властиве багатьом трав’янистим і деревним рослинам. До вітрозапильних рослин належить більшість лісових порід^ дуб, бук, береза, вільха, граб, ліщина, тополя, осика, хвойні, а з трав’янистих - представники родин лободових, подорожникових, коноплевих, осокових, ситникових, більшість злаків тощо. Серед культурних рослин вітром запилюються волоський горіх, шовковиця, жито, кукурудза, хміль, конопля, частково цукровий буряк.
   Вітрозапильні рослини виробляють багато дрібного легкого пилку, який переноситься на далекі відстані. Багато представників таких рослин цвіте до розпускання листків, що сприяє кращому перенесенню пилку вітром (ліщина, береза).
   Комахозапильними називають рослини, які запилюються перехресно за допомогою комах (бджіл, ос, джмелів, мух, метеликів, жуків, мурашок та ін.). Приблизно 90 % усіх видів квіткових рослин запилюються комахами. (Демонстрування таблиці "Запилення квіток комахами ’). Пригадайте, які ви бачили рослини, що запилювалися комахами. Що привабило комаху до цієї рослини?
   У комахозапильних рослин спостерігаються різноманітні пристосування, що сприяють запиленню комахами. Це - нектарники, яскраве забарвлення оцвітини, суцвіття, запах та інші. Перенесенню пилку комахами сприяють його клейкість і горбкувата поверхня.
   Запилення птахами властиве тропічним рослинам. Рослини запилюються дрібними птахами (колібрі, медососами та ін.). Квітки цих рослин мають багато нектару й яскраве забарвлення (демонстрування фото орхідеї). Птахи, не сідаючи на квітку, висмоктують нектар, тримаючись на крилах у повітрі, при цьому клейкий пилок пристає до їхньої голови. Перелітаючи з квітки на квітку, птахи переносять пилок.
   До рослин, які запилюються водою, належать кушир, валіснерія, стрілолист. Характерна їхня ознака — утворення пилку, який не змочується і не гине у воді. У більшості цих рослин пилок ниткоподібний, що забезпечує кращий контакт з приймочкою.
   Запилення, в яке втручається людина, називається штучним. Його застосовують при виведенні нових сортів або для підвищення врожайності на виробничих посівах перехреснозапильних рослин.
   Розповідь про значення процесу запилення у природі.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

 Записати у зошит особливості квіток, які запилюються вітром і комахами: анемофільні та ентомофільні (можна у вигляді таблиці) за такими ознаками: 
1. Великі та яскраві квітки
2. Дрібні яскраві квітки, зібрані у суцвіття
3. Наявність нектару
4. Дрібні неяскраві квітки, зібрані у суцвіття
5. Аромат
6. Багато пилку
7. Пилок великий, липкий
8. Утворюють зарості
9. Цвітуть навесні до розпускання листків.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Конкурс "Склади віртуальний букет ”
Групам учнів пропонуються картки з зображенням рослин. Одна група складає букет з комахозапильних рослин, а інша — з вітрозапильних.
Кожна команда пояснює свій вибір. Учитель доповнює відповіді дітей.

VІ. Підведення підсумків уроку.

Подумати над словами, як можна це пояснити?
-до запашних квіток багато бджіл летить, до вченої людини багато людей за порадою йде.      (Китайська мудрість)

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

Урок 17

Запліднення

Мета.
Освітня.  Розширити знання учнів про основні процеси рослинного організму, зосередивши увагу на заплідненні; ознайомити з процесом запліднення та його значенням для життєдіяльності рослин; показати, що утворення нового організму відбувається із заплідненої яйцеклітини; розкрити роль подвійного запліднення.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні об’єкти та процеси у життєдіяльності квіткових рослин; уміння логічно мислити, робити відповідні висновки та узагальнення; розвивати пам’ять, спостережливість, увагу.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища та любов до рослинності рідного краю.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Комбінований. 
Місце уроку в навчальній темі. Поточний. 

Методи і методичні прийоми:
1.Інформаційно-рецептивний:
а) словесний:  розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань,   робота з роздатковим матеріалом.
2.Репродуктивний. 
 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3.Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Інтерактивні: мозковий штурм, робота в парах, інсценізація.
5.Когнітивні: метод емпатії, метод образного бачення, метод прогнозування
6.Креативні: метод «якби», метод образної картинки 
5.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва –  вірші, музика.
6.Релаксопедичний: фізкультхвилинка.

Міжпредметні зв язки: хімія, географія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: запліднення, подвійне запліднення, зигота.

ХІД  УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Доповнити схему.
Розробки уроків з біології 6 класу до теми "Рослини" (16-19 уроки)
ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Повідомити тему, мету та завдання уроку.

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

   Запліднення – це процес злиття чоловічої та жіночої статевих клітин з утворенням зиготи. (доцільно використати мою презентацію "Запліднення у квіткових рослин")
Розповідь про процес запліднення, про подвійне запліднення, відкрите С.Навашиним. особливу увагу звернути на те, що зародковий мішок насінного зачатка є місцем утворення жіночої статевої клітини — яйцеклітини. У більшості квіткових рослин він складається із семи клітин — великої центральної і шести менших за розміром, одна з яких і є яйцеклітиною. Коли пилкова трубка вростає у насінний зачаток і доростає до зародкового мішка, її кінчик розривається, а чоловічі статеві клітини — спермії — виходять в неї поблизу яйцеклітини.
   Після звільнення двох сперміїв із пилкової трубки починається характерний лише для квіткових рослин процес подвійного запліднення. Один із сперміїв зливається з яйцеклітиною. В результаті запліднення яйцеклітини утворюється зигота, яка дає початок зародку нової рослини. Другий спермій зливається з великою центральною клітиною зародкового мішка. Запліднена центральна клітина ділиться і утворює ендосперм — тканину, яка запасає поживні речовини. Зародок, що розвивається із зиготи, занурений в ендосперм і отримує з нього необхідні для розвитку поживні речовини. В результаті з насінного зачатка утворюється насінина.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Конкурс від Незнайка
До нас у школу надійшли два листи від жителів квіткового міста. Ви всі, напевно, пам’ятаєте одного з жителів цього міста — Незнайка, якого придумав письменник М.Носов. Незнайко вирішив усерйоз зайнятися ботанікою, але, як завжди, все наплутав. Ваше завдання — знайти у нього біологічні помилки.
1. Поодинока квітка кульбаби безтурботно тремтить на вітрі. (У кульбаби суцвіття кошик).
2. Там у полі береза стояла, і її бджола запилювала. (Береза запилюється вітром).
3. Дзвіночки мої, квіточки, навесні разом з конвалією цвіли в полі, за річкою. (Дзвіночки цвітуть улітку, конвалії — у травні, крім того, ростуть у лісі).
4. Як на нашій грядці розцвів горошок солодкий. Мушки, бджілки налетять — будемо врожай чекати. (Горох — рослина, що самозапилюється).
5. Знають усі: і старий, і малий, що плід картоплі смачний, зелений і круглий такий. (Плід картоплі ягода і він отруйний. В їжу вживають видозмінені пагони — бульби).
 
Конкурс  від Знайка
 Він також просить вас відповісти на свої запитання, які, на відміну від питань Незнайка, відрізняються ґрунтовністю та правильністю.
1. Чому рослини, що цвітуть ввечері та вночі, частіше мають віночки білого і жовтого кольору? (Для залучення нічних комах).
2. Чому безвітряна погода під час цвітіння може стати причиною зниження врожайності жита, а на врожай пшениці така погода не вплине? (Жито запилюється вітром, пшениця — рослина, що самозапилюється).
3. Чому, коли в Австралію завезли насіння конюшини і посіяли його, конюшина добре цвіла, але плодів і насіння не було? (Не було природних запильників — джмелів).
4. Чому навесні мало хто з людей помічає цвітіння берези? (Суцвіття дрібні, непоказні).
5. Пустоцвіти, розташовані на головному стеблі та бічних пагонах огірків, не утворюють плодів. "Оскільки пустоцвіти не утворять плодів, то вони зайві”, — подумав недосвідчений городник і обірвав їх. Якої помилки він припустився? (Пустоцвіти — тичинкові квітки, у них утворюється пилок. Обірвавши їх, городник унеможливив запилення).
6. З двох квіток яблуні одна утворила плід, а інша — ні. Чому так відбулося? (Одна квітка була запилена комахами, а інша — ні).
7. Квітка томата ще в бутоні була закрита марлевим мішечком. Бутон розпустився, потім утворився плід. Яким шляхом відбулося запилення? (Самозапилення).
8. Квітка вишні ще в бутоні була закрита марлевим мішечком. Бутон розпустився, цвітіння закінчилося, але плід не утворився. Чому? (Вишня — комахозапильна рослина, через марлевий мішечок квітка не могла запилитися комахами).
Після закінчення конкурсів підраховуються очки, зароблені командами. За кожну правильну відповідь — 1 бал. Називається команда-переможниця.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Що відбувається в насінному зачатку під час запліднення?
Що відбувається в насінному зачатку після запліднення?
1. Розташуйте процеси в порядку того, як вони відбуваються при заплідненні:
а) утворення і ріст пилкової трубки;
б) пилок потрапляє на приймочку маточки;
в) злиття одного сперматозоїда з яйцеклітиною, а другого — з центральним ядром;
г) рух сперматозоїдів пилковою трубкою до зародкового мішка.
2. Розташуйте процеси в порядку того, як вони відбуваються при утворенні насіння:
а) ділення зиготи й утворення зародка;
б) утворення покривів насінини;
в) поділ клітин заплідненого центрального ядра й утворення ендосперму.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

Урок 18

Плід, поширення плодів

Мета.
Освітня. Розширити знання учнів про запліднення, утворення плодів та насіння; ознайомити з різноманітністю плодів у природі; дати поняття "сухі” та "соковиті” плоди; розкрити процес поширення плодів і насіння у природі та значення плодів у житті людини.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні процеси у природі; уміння спостерігати та робити відповідні висновки та узагальнення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до довкілля, до природи рідного краю; виховувати науковий світогляд, що насінина- це майбутня рослина.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Комбінований.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1.Інформаційно-рецептивний:
а) словесний:  розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;
в) практичний: виконання лабораторної роботи.
 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2.Репродуктивний. 
 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3.Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Інтерактивні: броунівський рух, коло ідей, займи і зміни позицію.
5.Когнітивні: метод фактів, метод дослідження, метод порівняння
6.Креативні: метод придумування, метод гіперболізації
7.Візуальний: складання схеми різноманітності сухих і соковитих плодів
8.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва.
9.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв язки: фізика, історія, географія,  міфологія.
Основні поняття та терміни: плід, сухі плоди, соковиті плоди, оплодень, екзокарпій, мезокарпій, ендокарпій, ягода, кістянка, яблуко, помаранча, гарбузина, листянка, біб, коробочка, стручок, стручечок, горіх, горішок, сім’янка, зернівка, супліддя

ХІД  УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

   У вигляді гри, яка схожа на "їстівне" та "неїстівне" і так знайома всім дітям, зясувати знання учнів про ознаки запилення вітром та комахами.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

   Повідомити тему, мету та завдання уроку. Поставити проблемне запитання: 
-довести, що плід – це орган, який дає початок наступним поколінням?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

   Плід – репродуктивний орган, у якому знаходиться насіння, він призначений для його захисту. Плід – це видозмінена в результаті запліднення квітка отже, плід утворюється з квітки в результаті змін, які відбуваються в ній після запліднення. Під час формування плода стінки зав’язі розростаються й утворюють оплодень. Оплодень – це стінка плоду. Він захищає насіння від висихання, холоду, механічних пошкоджень і сприяє поширенню насіння. В оплодні розрізняють три шари: зовнішній (екзокарпій), середній (мезокарпій), внутрішній (ендокарпій).
   Плід утворюється із зав’язі маточки, але в його утворенні можуть брати участь й інші частини квітки. Квітконіжка перетворюється на плодоніжку. У деяких рослин плоди утворюються без попереднього запліднення. Вони зазвичай не містять насіння (деякі сорти винограду, груші, цитрусові). На відміну від плодів, супліддя утворюються з кількох квіток, які зрослися між собою (буряк), або усього суцвіття (шовковиця, інжир, ананас).
   Якщо плід утворений лише однією маточкою, його називають справжнім (вишня, виноград). Плоди, в утворенні яких беруть участь, крім зав’язі, ще й інші частини квітки (квітколоже, оцвітина), називають несправжніми (яблуня, груша).
Різноманітність плодів зумовлюється переважно будовою оплодня, способами розкривання, особливостями їхнього розвитку і поширення.
   Залежно від консистенції та будови оплодня плоди поділяють на соковиті та сухі.
Соковиті плоди мають соковитий, м’ясистий оплодень:
-ягода - соковитий, багатонасінний, нерозкривний плід (виноград, помідор, смородина, аґрус, чорниці, картопля);
-кістянка — здебільшого однонасінний плід, в якого під шкіркою міститься м’ясистий м’якуш, а всередині — дерев’яниста кісточка, в якій є насінина (абрикос, вишня, слива);
-яблуко — багатонасінний плід, у формуванні якого беруть участь не тільки стінки зав’язі, а й інші частини квітки, В яблуні в плоді можна побачити п’ять гнізд, в яких містяться по дві насінини. Плід яблуко розвивається в яблуні, груші, айви;
-гарбузина — плід гарбуза, огірка, кавуна, дині;
-помаранча — плід цитрусових (мандарин, лимон, апельсин);
-суничина — багатонасінний плід, утворений розрослим соковитим квітколожем (суниці, полуниці); 
-багатокістянка - плід, що складається з кістянок, утворених із багатьох маточок однієї квітки (малина, ожина тощо). 
У природі трапляються випадки, коли плоди, формуючись із квіток суцвіття, зростаються між собою; таку сукупність плодів називають супліддям (наприклад шовковиця, інжир, ананас). 
   Сухі плоди мають сухий оплодень. Вони можуть бути розкривні та нерозкривні. Розкривні сухі плоди містять більш ніж одну насінину. При дозріванні ці плоди розкриваються, і насіння з них випадає. До таких плодів належать листянка (магнолієві, деякі жовтецеві, розові), біб (горох, квасоля, соя, робінія, буркун, конюшина), стручок (капуста, редька, гірчиця), стручечок (грицики, талабан), коробочка (бавовник, мак, блекота).
   Нерозкривні сухі плоди: горіх (дуб, ліщина, бук), горішок (гречка, липа), сім’янка (соняшник, кульбаба, ромашка), зернівка (пшениця, ячмінь та інші види з родини злаків), крилатка — всі однонасінні.
   У природі трапляються випадки, коли плоди, формуючись з квіток суцвіття, зростаються між собою, утворюючи з кількох плодів ніби один плід. Така сукупність плодів називається супліддям (буряк, шовковиця, інжир, ананас).
   З усіх розглянутих типів плодів найпоширеніші сухі розкривні плоди. Друге місце посідають плоди з сухими і нерозкривними оплоднями, рідше трапляються соковиті плоди.
   Розповсюдження плодів є важливим фактором для освоєння рослинами території і виживання виду. Плоди і насіння поширюються вітром, водою, тваринами і людиною.
   Багато рослин лісів, степів, луків, боліт, пустель тощо мають різноманітні пристосування для поширення плодів вітром. В одних рослин плоди і насіння дуже легкі (орхідеї, вовчок), в інших розвиваються різні вирости, волоски (верба, осика, кульбаба), крилатки (в’яз, клен) тощо.
   Чимало рослин мають різноманітні пристосування для поширення плодів і насіння тваринами. Таким способом розповсюджуються плоди горобини, терену, глоду - ними харчуються птахи. Часто плоди мають різні придатки, якими вони чіпляються за шерсть тварин і розносяться ними (череда, гравілат, парило). Мурашки розносять насіння, що має їстівні придатки (фіалка, чистотіл).
   Велике значення має розповсюдження плодів і насіння людиною. Насіння і плоди переносяться транспортом, з різними товарами, предметами, одягом людини. У такий спосіб розповсюджуються не тільки плоди і насіння, а й живці, кореневища, бульби, навіть цілі рослини.
   Плоди гороху, люпину, капусти, розрив-трави розкриваються з тріском і розкидають своє насіння.
   Вода переносить плоди й насіння, які мають у собі досить повітря і водонепроникну тканину, завдяки яким вони довго можуть бути на водяній поверхні (насіння півників, плоди кокосової пальми, багатьох болотних рослин).

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Заповнити схеми «Різноманітність плодів»  та «Способи поширення плодів» (учні окремими групами самостійно готують схеми, а потім представляють їх однокласникам) 

V. Узагальнення та систематизація знань.

Визначити значення плодів у природі та житті людини та записати головне у зошит.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

Урок 19

Насінина. Лабораторне дослідження «Будова насінини»

Мета.
Освітня. Продовжувати формувати знання учнів про розвиток рослин; ознайомити з процесом утворення насіння; дати поняття про вплив умов середовища на проростання насіння.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні процеси та виділяти головне у матеріалі; уміння спостерігати та робити висновки та узагальнення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища до рослин рідного краю; виховувати розуміння того, що існує взаємозв’язок і причинна обумовленість життєвих явищ.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1.Інформаційно-рецептивний:
а) словесний:  розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2.Репродуктивний. 
 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3.Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Інтерактивні: ротаційні трійки, мікрофон
5.Когнітивні: метод смислового бачення, метод образного бачення.
6.Креативні: метод гіперболізації
7.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва –  вірші, музика.
8.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв язки: природознавство, рослинництво, географія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: сім’ядолі, насінна шкірка, зародок.

ХІД  УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

   Методом фронтальної та індивідуальних бесід вияснити знання учнів про запилення та запліднення. Зачитуючи певні речення, учні повинні протягом 1-2 секунд визначити до якого процесу вони належать.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

   Подумати над словами і намагатись подумати над темою сьогоднішнього уроку:
У пшеничній зернині більше як сто казок, -
У пшеничній зернині схований колосок.
                                                          Д.Павличко.
А що ж сховано в насінині квасолі?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

   Поява насінини – найдосконаліше пристосування до розмноження і розселення рослин, що утворюється в результаті запліднення з насінного зачатку.
   Насінина складається із зародка і запасаючої тканини, вкритих насінною шкіркою. За несприятливих для проростання умов (холод, посуха) насінина може певний час перебувати у стані спокою. З настанням сприятливих умов (підвищення температури й зволоженості) насіння поглинає воду і при наявності достатньої кількості повітря проростає.
   Усі рослини, які мають у насінні дві сім’ядолі, об’єднані за цією ознакою у клас дводольних рослин. У деяких покритонасінних рослин у насінні є всього одна сім’ядоля і вони об’єднані у клас однодольних рослин.
   Насінина дводольної рослини, наприклад, квасолі, вкрита товстою шкірочкою. На вузькій увігнутій поверхні насінини розташований рубчик — місце прикріплення насінини до насінної ніжки. Поряд з рубчиком є отвір, через який до насінини під час його формування надходить зародок у вигляді двох добре розвинутих сім’ядолей, зародкового корінця, зародкового стебельця і брунечки. Всі поживні речовини містяться в сім’ядолях, які є першою парою видозмінених листків зародка.
   Насінина однодольної рослини, наприклад, зернівки пшениці, вкрита оплоднем, що зрісся зі шкірочкою насінини, а під нею містяться зародок і запасаюча тканина у вигляді ендосперму. Зародок має сформовані вегетативні органи майбутньої рослини: зародковий корінець з кореневим чохликом, зародкове стебельце і брунечку. В центрі брунечки добре помітний конус наростання, вкритий зародковими листочками. Верхній зародковий листок захищає проросток при проходженні крізь грунт. Частина зародка, що прилягає до ендосперму, є редукованою сім’ядолею і має назву щитка, через який зародок отримує поживні речовини і воду з ендосперму.
   Ріст – кількісне збільшення розмірів, об’єму та маси новоутворених клітин, органів і всього організму. Ріст починається з проростання насінини. Першою ознакою росту є поява зародкового кореня та зародкового пагона. Без росту неможливий розвиток.
   Розвиток – якісні зміни, що відбуваються в органах і в усьому організмі рослини. Сукупність перетворень рослинного організму від зародження до природного відмирання називають індивідуальним розвитком.
   Нормальний ріст і розвиток залежить від взаємодії зовнішніх і внутрішніх чинників. Зовнішні чинники – це: світло, волога, тепло, живлення… Внутрішні чинники – рослинні гормони – фітогормони. Це хімічні речовини, які в надзвичайно малих кількостях регулюють ріст і розвиток рослин.
   Розповідь про типи росту: верхівковий, вставний ріст, сезонні ростові процеси.
   Розповідь про пасинкування – видалення бічних пагонів; пікірування – підщипування кінчика кореня під час пересаджування розсади; вершкування – видалення квіток і суцвіть.
   Періоди і етапи розвитку рослин: зародковий і післязародковий. Післязародковий має стадії проростка, молодості, зрілості та старіння.
   Характеристика розвитку рослин за тривалістю життя:
-однорічні: розвиваються з насіння, зацвітають, дають плоди і 
відмирають протягом одного вегетаційного періоду (огірки, овес…);
-дворічні: на першому році життя утворюють тільки 
вегетативні органи, а після перезимівлі із бруньок, які є на підземних частинах рослини, формуються вегетативні і генеративні органи (капуста, морква, буряк…);
-багаторічні: протягом кількох років утворюють лише 
вегетативні органи і лише після цього в них починається цвітіння, плодоношення, які тривають багато років підряд (яблуня, півонія, кульбаба…).

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Лабораторне дослідження «Умови проростання насіння на основі дослідів». Умови дослідів були задані певним учням додому щонайменше за тиждень до уроку. У шість посудин покласти по 10 насінин квасолі. В одну налити води таким чином, щоб насіння повністю було залите. В дві інші - стільки, щоб насіння трохи змочилось і до нього був вільний доступ повітря. Одну з них поставити у холодильник, іншу - в тепле місце. Слідкувати, щоб насіння не висихало. У четвертій і п’ятій посудинах зволожити насіння і поставити одну в темне тепле місце, а іншу - в освітлене тепле. Шосту посудину з сухою квасолею залишити для контролю. Результати дослідів чітко записати в зошит.

Зашифрувати відповіді.
1.Багаторічна рослина.
2.Розвивається з насінного зачатку.
3.Розвивається із зав’язі.
4.Вкрите насінною шкіркою.
5.Захищає насіння від висихання і механічних пошкоджень.
6.Насіння з’єднується з оплоднем.
7.Має дві сім’ядолі і зародок.
8.Знаходиться запас поживних речовин.
9.Одна сім’ядоля, ендосперм, зародок.
10.Особливі клітини, у яких знаходиться запас поживних речовин
Відповіді.
А. Оплодень.           Б. Ендосперм.
В. Насінина.             Г. Рубчик.
Д. Однодольні.         Е. Дводольні.
Є. Насінна шкірка.    Ж. Сім’ядолі, ендосперм.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Дати відповіді на диференційовані запитання. 
Відповіді на 1 - 6 балів:
-Назвати основні частини насіння?
-Де відкладаються поживні речовини в насінні?
-Які основні умови проростання насіння?
-Що таке спокій насіння? Яке його значення?
Відповіді на 7 - 9 балів:
-Чи правильне твердження: "Кожна насінина завжди містить ендосперм”?
-Пояснити результати дослідів.
Відповіді на 10 – 12 балів:
-Які функції сім’ядолей?
-Чи залежить проростання насіння від вмісту поживних речовин?
Обговорити результати дослідів та подумати над запитанням:
- для чого насінинам багатьох рослин потрібен стан спокою?

VІ. Підведення підсумків уроку.

Учням видається на столи завчасно намочене насіння квасолі, зернівки пшениці та препарувальні набори. Учні відшукують потрібні частини насіння та розглядають його.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.



1 коментар: