31.10.2017
31.10.17
Чим небезпечнi антибiотики?
Хоча антибіотики і "налаштовані" насамперед на знищення бактерій, вони токсичні і для нас з вами. Причому отруюють вони практично весь організм. Насамперед удар приймає, безумовно, печінка. Але окрім неї страждає також і імунна система, нирки і інші органи (залежно від конкретного препарату).
Крім того, антибактеріальні препарати смертельні не тільки для хвороботворних бактерій, але і для нашої власної мікрофлори. Таким чином, ці ліки "б"ють" по нашому захисту з двох напрямів: пригнічують імунну систему і знищують корисні бактерії у слизових оболонках.
Крім того, під впливом антибіотиків хвороботворні бактерії проходять специфічний еволюційний відбір, в результаті якого утворюються лінії мутантів. Ці нові форми бактерій не тільки нечутливі до дії старих препаратів, але часто також легше "тікають" від нашої імунної системи, що робить їх удвічі небезпечнішими.
Не дивлячись на таку велику кількість негативних рис, у ряді випадків без антибактеріальних препаратів не обійтися. Насамперед вони незамінні при бактерійних інфекціях. У таких випадках вибір препарату і дозування повинен робити лікар на основі бактерійного посіву (правда до отримання його результатів часто доводиться призначати ліки на основі непрямих симптомів).
Важливо: якщо ви вже прийняли першу пігулку (зробили перший укол), обов"язково треба пройти весь курс до кінця. Інакше є ризик, що бактерії адаптуються до препарату, після чого подолати їх буде дуже складно.
Часто антибіотики призначають і при неспецифічних бактерійних інфекціях. Але тут треба розуміти, що у такому разі вони грають швидше допоміжну роль, причому використовувати хіміопрепарати є сенс тільки якщо іммуномодуляційна терапія не допомагає, або якщо інфекція надмірно активна.
При вірусній інфекції (насамперед при грипі) лікарі також часто рекомендують антибактеріальну терапію, нібито для запобігання бактерійним ускладненням. Але насправді бактерійні ускладнення розвиваються, як правило, у дуже ослаблених людей (після тривалої важкої хвороби або у людей похилого віку).
Решта випадків бактерійних ускладнень грипу - це переважно наслідки прийому аспірину або інших протизапальних засобів, які пригнічують імунітет. Якщо ви спочатку правильно лікуєтеся (або навіть зовсім не лікуєтеся), то ускладнення малоймовірні. Краще дати собі два-три дні відпочинку, ніж піддавати організм ризикам від агресивного лікування.
Оскільки антибіотики комплексно отруюють організм, їх прийом робить вас особливо чутливими до інфекцій. Зрозуміло, безпосередньо в процесі лікування до вас навряд чи "причепиться" якась нова бактерія, але відразу після його закінчення ви стаєте ласим шматочком для опортуністичних інфекцій. Ну а грибкам (наприклад, кандидам, які викликають молочницю) ви будете особливо "цікаві" з першого ж дня прийому антибіотика.
Тому водночас з антибіотиками треба приймати препарати іммуномодулюючої і гепатопротекторної дії, і продовжувати приймати їх ще мінімум 2-4 тижні після закінчення антібіотікотерапії.
Через 2-3 дні після останнього прийому антибіотика треба починати прийом пробіотичного препарату з живими або ліофілізованими бактеріями. Корисними також будуть спеціалізовані препарати для слизових оболонок, які відновлюють корисну мікрофлору
30.10.17
ОДНОКЛІТИННІ ВОДОРОСТІ
Водорості - мешканці води. Вони живуть як у водоймах із прісною водою, так і в солоних водах морів і океанів. Є й такі, які живуть поза води, наприклад, на корі дерев. Водоростідуже різноманітні. Знайомство з ними почнемо з одноклітинних зелених водоростей.
Вам, наприклад, доводилося влітку бачити зелену гладінь ставка, чи тиху смарагдову
заплава річки. Про таку яскраво-зелену воду кажуть, що вона "цвіте". Спробуйте зачерпнути долонею "квітучу" воду. Виявляється, що вона прозора. Безліч одноклітинних зелених водоростей, які плавають у воді, надають їй смарагдовий відтінок. Під час "цвітіння" дрібних калюж або водойм найбільш часто у воді зустрічається одноклітинна водорість хламідомонада. У перекладі з грецької слово "хламідомонада" означає "найпростіший організм, покритий одягом" - оболонкою. Хламідомонада - одноклітинна зелена водорість. Вона добре помітна лише під мікроскопом. Хламідомонада рухається у воді за допомогою двох джгутиків, що знаходяться на передньому, більш вузькому кінці клітини. Як і всі інші живі організми, хламідомонада дихає киснем, розчиненим у воді.
Зовні хламідомонада покрита прозорою оболонкою, під якою розташована цитоплазма з ядром. Є також маленький червоний "око" - світлочутливий тільце червоного кольору, велика вакуоль, заповнена клітинним соком, і дві маленькі пульсуючі вакуолі. Хлорофіл та інші фарбувальні речовини у хламідомонади знаходяться в хроматофора (у перекладі з грецької "що має колір"). Він зелений, тому що містить хлорофіл, тому й вся клітка здається зеленою.
Через оболонку хламідомонада поглинає з води мінеральні речовини і вуглекислий газ. На світлі в хроматофора в процесі фотосинтезу утворюється цукор (з нього - крохмаль) і виділяється кисень. Але хламідомонада може поглинати з навколишнього середовища і готові органічні речовини, розчинені у воді. Тому хламідомонада разом з іншими одноклітинними зеленими водоростями використовують в очисних спорудах. Тут воду очищають від шкідливих домішок.
Улітку при сприятливих умовах хламідомонада розмножується діленням. Перед розподілом вона перестає рухатися і втрачає джгутики. З материнської клітини звільняються 2-4, а іноді і 8 клітин. Ці клітини в свою чергу діляться. Такий безстатевий спосіб розмноження хламідомонади.
При настанні несприятливих для життя умов (похолодання, пересихання водоймища) всередині хламідомонади виникають гамети (статеві клітини). Гамети виходять у воду і з'єднуються попарно. При цьому утворюється зигота, яка вкривається товстою оболонкою і зимує. У результаті поділу утворюються чотири клітини - молоді хламідомонади. Це статевий спосіб розмноження.
Хлорела - теж одноклітинна зелена водорість, широко поширена в прісних водоймах і грунтах. Клітини її дрібні, кулясті, добре видимі тільки за допомогою мікроскопа. Зовні клітина хлорели покрита оболонкою, під якою знаходиться цитоплазма з ядром, а в цитоплазмі - зелений хроматофора.
Хлорела дуже швидко розмножується і активно поглинає з навколишнього середовища органічні речовини. Тому її застосовують при біологічному очищенню стічних вод. На космічних кораблях і підводних човнах хлорела допомагає підтримувати нормальний склад повітря. Завдяки здатності хлорели створювати велику кількість органічної речовини її використовують для одержання кормів.
26.10.17
Методи біологічних досліджень
До біологічних методів дослідження відносять:
Метод спостереження — є основою морфологічних наук, використовується, як на мікроскопічному, так і макроскопічному рівнях. Сутність методу полягає у встановленні індивідуальності об'єкта, що досліджується, без штучного втручання до його процесів життєдіяльності. Зібрана інформація використовується для подальшого дослідження.
Порівняльний метод — використовується для порівняння об'єкта дослідження з подібними об'єктами чи процесами. Він дозволяє відкривати нові види живих істот та класифікувати їх, детально аналізуючи схожі та відмінні риси порівняно з близькими до них формами.
Експериментальний метод — використовується для вивчення об'єктів чи процесів у спеціально створених штучних умовах. На відміну від методу спостереження, експериментальний метод передбачає навмисне втручання експериментатора у природу, що дозволяє встановити наслідки від впливу тих, чи інших факторів на об'єкт дослідження. Метод може застосовуватись як у природних умовах, так і лабораторних.
Моніторинг — це метод постійного спостереження за станом окремих біологічних об'єктів, перебігом певних процесів в окремих екологічних системах, або у біосфері в цілому.
Моделювання — це метод демонстрації та дослідження певних процесів, явищ або організмів за допомогою їх спрощеної імітації. Він дає можливість вивчати об'єкти та процеси, котрі складно чи неможливо відтворити експериментально, або безпосередньо спостерігати.
Статистичний метод — метод заснований на статистичній обробці кількісного матеріалу, зібраного у результаті інших досліджень (спостережень, експериментів, моделювань), що дозволяє його всебічно проаналізувати та встановити певні закономірності.
Метод емпіричного дослідження — спостереження і дослідження конкретних явищ, експеримент, а також узагальнення, класифікація та опис результатів дослідження і експерименту, впровадження їх у практичну діяльність людей.
24.10.17
Сегодня 23.10.17 -экскурсия 11-а в музей анатомии животных
Сегодня 23.10.17 -экскурсия в музей анатомии животных.
В коллекции музея представлен широкий спектр различных препаратов:
— классические анатомические препараты – отдельные кости скелеты животных, связочные и мышечные, комплексные нервно-сосудисто-мышечные препараты различных животных;
— препараты внутренних органов различных домашних и экзотических животных;
— препараты патологии: патология органов, развившихся в результате хронических болезней, патологии эмбрионального развития плода у домашних животных;
— чучела домашних и экзотических животных;
В музее имеются редкие и экзотические препараты: чучело головы бегемота; скелет бегемота (единственный в Украине); скелеты жирафа, тапира, бизона, верблюда, а также скелеты обезьян (12 экспонатов), чучело лимонной акулы, чучело варана, игуаны; зуб мамонта, кости древних животных и т.п.
